Статьи

Літня феєрія Карпат - Відпочинок - Каталог статей - «Transfer-do-Karpat» ЯРЕМЧЕ БУКОВЕЛЬ ДРАГОБРАТ

Опубликовано: 08.10.2018

Разговор не про деятельность, которая может развиваться в одном направлении, не про игру, которая из развлечения превратилась в серьезный вид спорта, при этом долгие годы испытывая преобразования и уступая нормам и совокупности определенных технологий. То же самое и происходило с другими видами командного спорта, перейдите сюда affgambler.appspot.com. Велосипеды прочно заняли определенное место в нашей жизни и являются неотъемлемым атрибутом во многих спортивных дисциплинах: прогулок, велосипедном туризме, горном велоспорте, триатлоне, дуатлоне, спусках, велокроссах, трековом велоспорте, гонках с преследованием, экстремальных гонок, и прочих разновидностей велосипедного спорта. Конечно, при таком различном использовании велосипеда разрабатываются различные модели велосипедов. В этой статье велоспорт представлен транспортным средством и как спортивное снаряжение.

Велосипед в качестве транспортного средства

Как транспортное средство велосипеды используются миллионами людей на всей планете. Для населения бедных стран единственно достижимым средством для передвижения - это покупка велосипедов старых моделей или даже уже бывших в использовании. При помощи велосипедов жители таких стран расширяют свою коммерческую деятельность, укрепляют семейные и дружеские отношения.

Большие и многолюдные азиатские мегаполисы предпочитают вместо велосипедов шумные мотоциклы, как более быстро средство езды, где цилиндр имеет небольшой объем. Конечно, при помощи мотоцикла тоже можно перевозить как людей, так и небольшие грузы, но это не такое экологически чистое транспортное средство как велосипед. Мотоциклы выбрасывают много выхлопов и создают излишний шум. Но в ходе развития велосипеда как механизма, он не должен превращаться в мотоцикл, как и мотоцикл в автомобиль. Каждый транспорт обладает своими преимуществами, которые у велосипедов представлены в виде максимальной простоты и независимости, которые он показывает.

Сегодня не так просто выбрать велосипед для туристических поездок, ведь на рынке в настоящее время представлено множество моделей. Велосипеды specialized минск и другие города предлагают в различных магазинах, есть и другие качественные варианты. Каким же образом действовать человеку, который хочет заняться велотуризмом, но не знает, чему следует уделить повышенное внимание при выборе соответствующего средства передвижения?

Это лучший стиль катания для горных велосипедов, смотрите affgambler.appspot.com. На них вы сможете:

колесить по территориям парков;

заниматься фитнесом;

ездить по лесу.

Это модели для прогулок с друзьями и настоящих велопутешествий. Чаще всего байки для этого стиля – это короткоходные двухподвесы и хардтейлы. Перед выбором такой модели надо определиться с тем, как именно вы станете её использовать.

Это наиболее прогрессивный вариант горных байков, у которых присутствует подвеска на переднем и заднем колёсах. Такие транспортные средства хороши для трейла и кросс-кантри. Данный стиль катания сегодня очень популярен. И заниматься велопрогулками может любой человек, а не только профессиональный спортсмен. При этом ездить можно по разным спускам, и скорость будет контролироваться вами.

Велосипеды в Минске, как и в любом другом городе, предлагаются самого разного типа. Например, туристические модели. Благодаря большим колёсам в 28 дюймов обеспечивается неплохая скорость, накат. Это позволяет использовать такую технику на асфальтовых трассах, укатанном грунте. Кроссовые байки позволяют преодолеть большие дистанции по лесным массивам. И сил при этом затрачивается меньше, нежели в случае использования моделей с колёсами на 26 дюймов. Это спортивные модели, они имеют аэродинамическую посадку, поэтому на них можно с комфортом путешествовать по ровным трассам. В туристических моделях нередко присутствует амортизационная вилка, позволяющая преодолевать разные неровности.

 

 

Чимало туроператорів із західних областей України останніми роками пропонують мандрівки, в які включено сходження не на першу вершину Карпат — гору Говерлу (2061 м), а на її посестру — гору Хом’як (1542 м). При цьому витривалі туристи мають не гіршу нагоду випробувати свій талант — підніматися крутими лісовими стежками на полонину й карабкатися по гострому камінні на вершину гори.

Автор цих рядків щиро радить туристам, які поспішають побачити карпатські гірські хребти та перевали, хоч трішки затриматися у межовій території Покуття та Гуцульщини — Коломиї.

Центральна частина міста на повні груди дихає історією. Вражають монументальною красою будівлі першого в Галичині професійного театру (його діяльність відновлено у 1990 році, і тепер театр має статус обласного), гімназії, Народного дому, де нині розміщується Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покутття імені Йосафата Кобринського. Приваблює П-подібною формою ратуша, відбудована 1877 року в стилі неоренесансу. Але перлина міста — єдиний у світі Музей писанки, зведений у вигляді розписаного яйця, що вивищується на 13,5 метра. Замість яєчного жовтка представлене багатовікове мистецтво розпису і реставрації писанки. Вона — символ народження та безперервності життя. Недаремно на Прикарпатті розписане яйце, окрім усього іншого, означає циклічність доби. Побутує легенда, що вранці сонце-писанка сходить, аби все довкола оживало, а ввечері його відносять у підземне царство на відпочинок.

У музеї представлені найрізноманітніші види і техніки «обробленого» яйця: керамічні, дерев’яні, пластмасові писанки, крашанки, дряпанки, мальованки... Туристи можуть ознайомитися з писанкарським мистецтвом різних етнографічних регіонів України, а також Білорусі, Польші, Словаччини, Румунії, Франції, Алжиру, Єгипту, Індії та інших країн, побачити авторські писанки українців США і Канади. Директор музею Мирослава Бойків шокує інформацією: у фондах музею зберігаються 12 тисяч зразків розписаного яйця! А в експозиції — пам’ятні писанки з автографами президентів Михайла Саакашвілі, Леоніда Кучми, Віктора Ющенка... Загадка — хто ж наступний? У нинішнього глави держави Віктора Януковича, мабуть, надовго засіла у підсвідомості прикра історія з яйцем в Івано-Франківську восени 2004 року. І він досі не наважується поставити власний автограф.

Але враження від поїздки в Карпати буде неповним, якщо не відвідати музей народного героя Олекси Довбуша в селі Космач Косівського району. Ще 1975 року невтомний шукач старожитностей місцевий житель Михайло Дідишин натрапив на унікальну хатинку — саме ту, в якій понад триста років тому було смертельно поранено ватажка опришків. Відтоді в ній розміщується музей із сотнями пам’яток — бартки, топірці, кептарі, череси і... вишивки опришківського періоду з домінуванням темних барв та знайомої нам техніки вишивання хрестиком і низинкою. Експонати висвітлюють не лише життя й діяння однієї непересічної людини і однієї епохи, яку вона символізувала, а й історію та специфіку краю.

Незвичайні скульптури з дерева та каменю — роботи самого пана Михайла, який у химерних природних формах зумів побачити образи селянина, пана, чорта, мольфарки, абстрактний образ «Сотворіння світу» та багато інших. Не менш цінний і «привізний матеріал» — знаряддя праці людей кам’яного віку, ідоли, кераміка дохристиянських часів... А перед скульптурним образом Миколая Чудотворця туристи загадують бажання. Кажуть, що часто воно збувається.

Ближчий до нашого часу побут гуцулів відтворено в Музеї кінофільму «Тіні забутих предків». У хатині Петра та Євдокії Сориків, що на околиці селища Верховина, в 1963–1964 роках мешкав, працюючи над згаданою кінострічкою, Сергій Параджанов. Екскурсоводи наводять слова знаменитого режисера: «Пані Євдокія відкрила мені красу Гуцульщини». Краса ця, як на мене, — насамперед у збереженій домашній обстановці, в якій працював Параджанов. У пам’ятній хаті бували оператор фільму Юрій Іллєнко та виконавці головних ролей Іван Миколайчук і Лариса Кадочникова. Стривайте-но, Іван Миколайчук неначе щойно зняв із себе верхній одяг — гуглю та вишивану сорочку, в якій виконував роль Івана. Цей одяг уже понад сорок років бачать відвідувачі музею. Багато їх погодилися б взяти участь у зйомках сучасної версії фільму «Тіні забутих предків».

Карпатські річки утворили чимало порогів. Багата ними річка Пістинь, що впадає у Прут. Природа попрацювала творчо: розмістила Сріблясті пороги, назва яких походить від кольору скель у селі Шешори Косівського району, на різних площинах. Так виникли міні-водоспади заввишки 4–5 метрів. Однак відчути лавинний душ гірської річки — для туристів справжній екстрім. І нині ця мальовнича місцевість стала місцем масового відпочинку, а для мешканців села — стабільного заробітку. У приватних садибах двомісну кімнату, залежно від побутових зручностей, можна орендувати за 160–200 грн. на добу. В центрі села вже зведено великі гостинні двори та пансіонати з домашньою кухнею й різними видами послуг.

Повноцінні водоспади гуцули здавна називали гуками. Бо шум води для них — це гук. Виняток становить хіба що водоспад Пробій у місті Яремчі. В 1930-х роках його розширили («пробили»), щоб сплавляти ліс по річці Прут. Зате неподалік, між селами Микуличин і Татарів, зачаївся Великий гук, або — Женецький водоспад. Бистрінь річки Женець спадає із висоти 16 метрів (справді — женеться). Краса водної стихії — неповторна, і, попри обмеження руху в Карпатському національному природному парку, цю місцеву Ніагару щороку відвідує дедалі більше туристів.

Крім напрочуд колоритної зимової казки Карпат, не меншу насолоду пропонує їх літня феєрія. Це мандрівки в гори з гострими відчуттями, чисте повітря, природні пахощі ялівцю, смерек, свіжоскошеного сіна… Ця казка — вічна, як і самі Карпати.

Джерело: http://dt.ua