Статьи

Нерухомість на 200 мільйонів, російські паспорти та 200 смертей: таємниці керівника економічної контррозвідки СБУ

Опубликовано: 22.10.2018

Разговор не про деятельность, которая может развиваться в одном направлении, не про игру, которая из развлечения превратилась в серьезный вид спорта, при этом долгие годы испытывая преобразования и уступая нормам и совокупности определенных технологий. То же самое и происходило с другими видами командного спорта, перейдите сюда affgambler.appspot.com. Велосипеды прочно заняли определенное место в нашей жизни и являются неотъемлемым атрибутом во многих спортивных дисциплинах: прогулок, велосипедном туризме, горном велоспорте, триатлоне, дуатлоне, спусках, велокроссах, трековом велоспорте, гонках с преследованием, экстремальных гонок, и прочих разновидностей велосипедного спорта. Конечно, при таком различном использовании велосипеда разрабатываются различные модели велосипедов. В этой статье велоспорт представлен транспортным средством и как спортивное снаряжение.

Велосипед в качестве транспортного средства

Как транспортное средство велосипеды используются миллионами людей на всей планете. Для населения бедных стран единственно достижимым средством для передвижения - это покупка велосипедов старых моделей или даже уже бывших в использовании. При помощи велосипедов жители таких стран расширяют свою коммерческую деятельность, укрепляют семейные и дружеские отношения.

Большие и многолюдные азиатские мегаполисы предпочитают вместо велосипедов шумные мотоциклы, как более быстро средство езды, где цилиндр имеет небольшой объем. Конечно, при помощи мотоцикла тоже можно перевозить как людей, так и небольшие грузы, но это не такое экологически чистое транспортное средство как велосипед. Мотоциклы выбрасывают много выхлопов и создают излишний шум. Но в ходе развития велосипеда как механизма, он не должен превращаться в мотоцикл, как и мотоцикл в автомобиль. Каждый транспорт обладает своими преимуществами, которые у велосипедов представлены в виде максимальной простоты и независимости, которые он показывает.

Сегодня не так просто выбрать велосипед для туристических поездок, ведь на рынке в настоящее время представлено множество моделей. Велосипеды specialized минск и другие города предлагают в различных магазинах, есть и другие качественные варианты. Каким же образом действовать человеку, который хочет заняться велотуризмом, но не знает, чему следует уделить повышенное внимание при выборе соответствующего средства передвижения?

Это лучший стиль катания для горных велосипедов, смотрите affgambler.appspot.com. На них вы сможете:

колесить по территориям парков;

заниматься фитнесом;

ездить по лесу.

Это модели для прогулок с друзьями и настоящих велопутешествий. Чаще всего байки для этого стиля – это короткоходные двухподвесы и хардтейлы. Перед выбором такой модели надо определиться с тем, как именно вы станете её использовать.

Это наиболее прогрессивный вариант горных байков, у которых присутствует подвеска на переднем и заднем колёсах. Такие транспортные средства хороши для трейла и кросс-кантри. Данный стиль катания сегодня очень популярен. И заниматься велопрогулками может любой человек, а не только профессиональный спортсмен. При этом ездить можно по разным спускам, и скорость будет контролироваться вами.

Велосипеды в Минске, как и в любом другом городе, предлагаются самого разного типа. Например, туристические модели. Благодаря большим колёсам в 28 дюймов обеспечивается неплохая скорость, накат. Это позволяет использовать такую технику на асфальтовых трассах, укатанном грунте. Кроссовые байки позволяют преодолеть большие дистанции по лесным массивам. И сил при этом затрачивается меньше, нежели в случае использования моделей с колёсами на 26 дюймов. Это спортивные модели, они имеют аэродинамическую посадку, поэтому на них можно с комфортом путешествовать по ровным трассам. В туристических моделях нередко присутствует амортизационная вилка, позволяющая преодолевать разные неровности.

 

 

Людина-загадка. Нерухомість на понад 200 мільйонів гривень, родичі з російським громадянством та бізнесом у Криму. Хто такий Сергій Семочко.

Примітка редакції. У цьому розслідуванні «Бігус.Інфо» добре майже все. На прикладі однієї особи видно і масштаб, і специфіку процесів, що відбуваються в силових органах із потужними контрольними функціями. Один із наших друзів та авторів уже написав свій власний матеріал за мотивами – очікуйте за кілька годин.

Нерухомість на понад 200 мільйонів гривень, родичі з російським громадянством та бізнесом у Криму. Біографія «засекреченого» контррозвідника СБУ, який став заступником голови Служби зовнішньої розвідки, в розслідуванні Лесі Іванової «Розвідкою по нирках» для програми «Наші гроші з Денисом Бігусом».

Сергій Семочко – керівник економічної контррозвідки СБУ, потім очільник столичного управління СБУ, а нині перший заступник керівника Служби зовнішньої розвідки. Другий розвідник у країні. Людина-загадка. Ще рік тому навіть його фото було неможливо відшукати. Хоча листи за його підписом кілька років тому зупинили закупівлі життєво необхідних ліків у всій країні.

Контррозвідкою по нирках

Життя хворих на ниркову недостатність залежить від кількох мішків із 2 літрами препарату, яким щоденно промивають організм від токсинів. Таке лікування дороге, тож його гарантує і закуповує для хворих держава.

«1 процедура коштує майже 250 грн. До 4 процедур на добу, 365 днів на рік. Тобто лікування 1 людини – понад 300 тис. гривень. Ось це лікування державі обходиться більше ніж чверть мільярда гривень на рік», – розповідає редактор інтернет-видання «Наші гроші» Юрій Ніколов.

Загалом у світі є два найбільші виробники діалізних препаратів: американська компанія Baxter і німецька Fresenius. Перша історично переважає на світовому й українському ринку. Ліки та засоби їх введення від різних виробників роками вважалися не взаємозамінними. Хто чим почав лікуватись, той тим і продовжував.

Тож чиновники від медицини роками закуповували ті препарати, якими вже лікувалися пацієнти. Для цього виписували тендери під конкретного виробника. Формально це була «схема» – вимоги тендерної документації підганяли під потрібну фірму. Проте з огляду на медичний аспект, ця практика існувала багато років і існувала цілком спокійно.

Аж поки нею раптом не зацікавилася СБУ. На облздрави в 2016–2017 році посипалися листи від економічної контррозвідки за підписом особисто Семочка.

По суті, він казав лікарям: те, що ви вважаєте не взаємозамінним, можна замінювати. Щоб посилити ефект, листи інформували про кримінальні провадження стосовно фірми «Діавіта» – постачальника американських препаратів, на яких «сиділа» абсолютна більшість пацієнтів.

У «Діавіті» переконують: і листами, і провадженнями СБУ боролася не за тендери, а за хабарі, бо справи з’явилися після того, як фірма відмовилася платити спецслужбі відкати.

«Їм дуже важливо було показати, що НЕ платити – не можна», – запевняє Сергій Христинченко, директор департаменту «Діалізна терапія» компанії «Діавіта».

«Не секрет, – розповідає він, – що роками фармбізнес в Україні доїв бюджет і косив від податків за допомогою офшорних схем. А СБУ, яка ці схеми знала і бачила, роками доїла фармбізнес – заробляла на тому, що ці схеми… не чіпала. І займалося цим, – каже Христинченко, – саме економічна контррозвідка СБУ, яку два роки очолював Семочко».

«СБУ повинна запитати виробника, за якою ціною відвантажував товар для транзитної компанії, а потім запитати, із якою ціною цей товар надходить в Україну. Це видно – ця різниця і є дельта, яка виводиться в офшор. Що робить насправді СБУ? Вони не кажуть "давайте ви так більше не будете робити". А "ви нам заплатіть – і далі возіть, ми до вас претензій мати не будемо". Дистриб'ютор знімає в офшорі колосальні гроші, 700–800 тис. – 1 млн доларів, це СБУ не побачить суму. Їм простіше СБУ віддати одноразово 100–150 тис. дол. у рік і працювати далі. І вовки ситі, і вівці цілі».

Із 2015 року цей постачальник возить препарати напряму від виробника. Тоді ж і привід платити відкат СБУ відпав. А ось у СБУ з’явилися питання до діалізних закупівель саме в цього постачальника.

«Приходило з управління контррозвідки 7–8 осіб, якщо не 12, – згадує Христинченко. – Важливі прізвища тих, хто їх посилав, а посилало їх керівництво департаменту. І листи – вони підписані однією й тією ж людиною, яка очолювала це Головне управління контррозвідки СБУ».

Доки СБУ під керівництвом Семочка «воювало» із замовниками і постачальником за відкат – закупівлі просто зупинилися.

Володимир Гончарук, хворий із нирковою недостатністю, на діалізі вже 12 років. Йому півтора місяця не видавали необхідний для діалізу препарат. Протримався лише тому, що навчений попередніми перебоями з постачанням – мав запас. Так вижив сам і так допоміг вижити ще одному знайомому пацієнту.

Однак так пощастило не всім: «Ніде його купити не можна було – це держзакупівлі і в продажу в аптеках його нема. Тобто реально його ніде немає. І в той момент чуємо: скоро людям буде каюк. З інших міст передавали розчини в ті міста, де їх не було, бо вже кричали: "Рятуйте, бо немає, ми помремо!". І простроченими мішками користувалися».

Кризу змогли пережити не всі: «Частина пацієнтів, які не могли за медичними показниками бути взяті на гемоліаліз або на трансплантацію – загинули. Таких пацієнтів не менше ніж 200», – розповідає Христинченко.

Копієчка до копієчки, або Магія СБУшного калькулятора

Озвучені дистриб’ютором діалізних ліків суми хабарів/відкатів, які контррозвідка СБУ роками знімала з бізнесу, не лишали сумніву – ці гроші десь мали осісти. Побачити їх можна було б у деклараціях співробітників СБУ. Проте 2016 року у СБУ вирішили, що їхні доходи, будинки, квартири, машини і решта – це все «державна таємниця».

Однак ми можемо допомогти заповнити прогалину.

Як удалося з’ясувати програмі, по місту Семочко пересувається на чорному, наглухо тонованому «Ленд Крузері» з номерами, зареєстрованими на людину, якої не існує. Коли Семочко очолював Київське СБУ, цей позашляховик можна було регулярно спостерігати під столичним главком. Можна було б припустити, що автомобіль службовий. Проте ні – відколи Семочко перейшов у Зовнішню розвідку, цей же позашляховик почав регулярно з’являтися в офісі розвідників.

Навряд чи СБУшники подарували розвідникам Семочка із приданим. Однак звідки тоді в пожиттєвого чиновника ніби як свій «Ленд Крузер» із номерами прикриття? А може, є ще щось, чим він користується, хоча офіційно не володіє?

Так, є.

За спостереженнями програми, «Ленд Крузер» щоранку приїздить забирати свого пасажира в закрите котеджне містечко у престижному районі Конча-Заспа під Києвом, щоразу паркуючись під одним і тим же будинком.

Добротний будинок на 333 квадратних метри. Офіційно його в лютому 2016 року придбала жінка на ім’я Тетяна Лисенко. Тут же в Козині, неподалік, є ще два величезні будинки, нещодавно оформлені на її дочку. Однак про них пізніше. Для початку – ким Тетяна Лисенко доводиться Сергієві Семочку?

Ще 2013 року вони приватизували сусідні ділянки під Ялтою, де, нагадаємо, Семочко працював до анексії. Проте ці двоє – більше, ніж сусіди. Ще давніше за адресою Лисенко у Ялті був приписаний Семочко Андрій Олексійович. За низкою ознак (однакові прізвища, по-батькові, місце народження, географія переїздів: Енергодар – Ялта – Київ), найімовірніше, Андрій – брат Сергія Семочка.

Окрім цього, в соцмережах дітей Лисенко від першого шлюбу постійно фігурує ще третя дитина, хлопчик, якого вони називають братом.

В Instagram цей хлопчик має ім’я Ілля, а у «ВКонтакті» зараз підписаний як Ілля Лисенко. Однак, якщо погортати історію акаунту на кілька років тому, виявиться, що раніше «Ілля Лисенко» називався «Ілля Семочко». У «ВКонтакті» є ще щонайменше три акаунти «Ілля Семочко», і вони пов’язані із цим спільними друзями і днем народження.

Чому це важливо? Тому що, за даними майнового реєстру, 2011 року в Ялті Кримський главк СБУ видав Сергієві Семочку квартиру. Приватизував її він навпіл – із Семочком Іллею Сергійовичем, тобто – сином. Найвірогідніше, це і є той самий Ілля Лисенко/Семочко, якого нині називають братом діти Тетяни Лисенко.

Ці докази дають можливість зробити висновок, що Тетяна Лисенко є дружиною – офіційною чи неофіційною – Сергія Семочка. А Анастасія Лисенко (у шлюбі – Котон), Станіслав та Ілля Лисенки – перебувають із розвідником-СБУшником у родинних стосунках. І яскраво висвітлюють його справжній майновий стан.

Тут же, в Конча-Заспі, неподалік від будинку Тетяни Лисенко, падчерка Семочка Анастасія зимою 2017 року купує ще один. І ми навіть знаємо, скільки він міг їй коштувати.

Восени 2016 року наша програма розповідала про нерухомість іншого відомого СБУшника, екс-очільника Управління з боротьби з корупцією – Юрія Артюхова. Аби зрозуміти, скільки міг коштувати такий маєток, порівнювали його із сусідніми. Тоді й виявилося, що будинок зліва від Артюхова якраз продавали. Продавали його за 2 млн доларів. І буквально через півроку саме цей будинок придбала Анастасія Котон. Сусідкою через паркан від одного СБУшного топа стала родичка іншого СБУшного топа.

Однак будинок за 2 млн дол. – не найдорожче, що придбала тієї зими Анастасія. Неподалік є ще одне цікаве закрите містечко.

Тут мають будинки: екс-міністр транспорту Євген Червоненко, син екс-мера Києва Леоніда Черновецького Степан, Павло Барбул – донедавна голова «Спецтехноекспорту». Це одне з найжирніших підприємств українського оборонного комплексу. Поставки зброї, валютні контракти, низка кримінальних проваджень за підозрою в дерибані сотень мільйонів бюджетних коштів. Одразу після звільнення Барбула на його мати записали цей будинок площею 435 кв. м. І це все одно в півтора разу скромніше за третій будинок родини Семочко-Лисенків.

У січні 2017 року маєток майже на 700 квадратів прямо навпроти Барбулів викупила все та ж падчерка Семочка.

На фото Анастасії та Станіслава щонайменше тричі за останні три роки з’являється яскраво-блакитний гелікоптер. Наприклад, світлина, зроблена під Одесою на виноробні ШАБО: «С винзавода уезжать с пустыми руками – плохой тон». Переліт за маршрутом Київ – Одеса на сайті фірми-експлуатанта коштує від 4 до 6 тис. дол.

Підсумуємо. Три будинки в Козині – дуже грубо це майже 8 млн доларів. «Ленд Крузер» із «непробивними» номерами і недешеві польоти на гелікоптері. А тепер найважливіше питання: звідки це все взялося? Чи є хоч якесь зрозуміле джерело таких статків, окрім «дахування» фармацевтичних компаній?

Ми проаналізували доходи всієї родини за останні 8 років і не знайшли жодного реалістичного легального джерела.

Тетяна Лисенко. Батьки бізнесу не мали. Сама за даними відкритих реєстрів у Криму була ФОП, мала турфірму ПП «Ялта-Холідей», дві непафосні квартири і вже згадану земельну ділянку під Ялтою. Земля переписана на сина, квартири, за даними і українського, і російського реєстрів, власника не змінювали, а отже, офіційно також не були продані. А якби й їх продавали, то за нинішніми цінами – принесли б не більше ніж 200 тис. дол. доходу. Загалом за останні 8 років Лисенко заробила майже 135 тис. дол., причому все до 2014 року, надалі офіційного доходу не було. Вказана сума – це приблизно 1/10 будинку, який оформили на Лисенко.

Дочка Анастасія Котон. Вік – 30 років, останні кілька – доглядає за дитиною. Офіційно працювала до 2014-го, за останні 8 років загалом заробила майже 59 тис. дол. Вказана сума – це приблизно на балкон в одному із двох будинків, який на неї оформили.

Зять Володимир Котон. Також навряд би міг бути спонсором оптової закупівлі будинків у Конча-Заспі. Його батьки – приватні підприємці в Криму (роздрібна торгівля в магазинах). Сам за останні 8 років офіційно заробив 1,5 тис. грн.

Старший син Станіслав Лисенко. За останні 8 років – майже 18 тис. грн офіційних доходів. Його дівчина (або ж дружина, судячи із сомереж) у Криму має ФОП, надає послуги з манікюру.

Молодший син неповнолітній.

А як щодо самого Семочка?

Його особисті офіційні доходи, як і родина, засекречені разом із декларацією. Однак на сайті СБУ досі можна знайти старі декларації найвищого керівництва, тож приблизний порядок цифр – зрозумілий.

Наприклад, очільник СБУ Василь Грицак 2015 року отримав 254 тис. грн, це при «найщадящому» курсі долара – 1,5 тис. дол./міс. Виходить, що Грицаку знадобилося б 120 років служби на будинок, у якому, найімовірніше, живе Семочко.

Перший заступник Грицака Віталій Маліков збирав би на такий будинок 83 роки. А скандальний перший зам-Грицака і головний з боротьби з корупцією Павло Демчина трудився б… 138 років.

Це на один будинок. Тож є цілком обґрунтовані сумніви, що офіційної зарплатні Семочка вистачило б на три.

І власна родина йому теж не допомогла б. Батьки СБУшника бізнесу ніколи не мали, в Енергодарі були приписані у звичайній «панельці». Два роки тому мама переїхала ближче до синів – придбала скромну однокімнатну квартиру в передмісті столиці – Ірпіні. Брат Семочка із дружиною займається страховками, живе в селі під Бородянкою і їздить на «Октавії» … і , здається, на цьому теж можна завершувати.

Курка чи тризуб: надійний тил замголовного розвідника

Де наразі частіше мешкає родина Лисенків-Котонів – сказати важко. Судячи з їхніх соцмереж, після окупації вони постійно курсують між Києвом та анексованим Кримом.

У серпні інтернет-видання ОРД опублікувало копії російських паспортів – нібито виданих Тетяні Лисенко, Анастасії Котон і Володимиру Котону. Копії виглядали цілком реалістично. Формат бланка відповідав формату російського паспорта. Фото на них – це й справді Тетяна Лисенко, її дочка та зять. Дати народження також співпадали.

Ми перевірили дані паспортів і можемо обґрунтовано стверджувати – родина заступника головного розвідника України має російське громадянство.

Хоча у МВС РФ відмовились підтвердити паспортні дані за нашим запитом, ми верифікували їх на сайті податкової служби Росії. Там за номером паспорта, ПІБ і датою народження можна дізнатися , чи існує валідний паспорт із такими даними та чи надавався його власнику індивідуальний податковий номер.

За даними Федеральної податкової служби РФ, Тетяні Лисенко і її зятю російський ІПН присвоєно. Це означає, що російські паспорти з такими персональними даними – існують. За номером оприлюдненого паспорта, нібито виданого дочці, ІПН не пробивається.

Окрім цього, у Єдиному реєстрі юридичних осіб РФ знайшовся витяг на повного тезку Станіслава Лисенка з Ялти (старший син Лисенко), де він також зазначений громадянином Росії. Такі ж витяги ЕГРЮЛ видає на дружину і тещу Станіслава, і на батьків Котона. Тобто загалом 8 родичів із підозрою на подвійне громадянство. Подвійне, у якому друге – це громадянство країни, із якою Україна вже п’ятий рік воює.

На запит програми про коментар Сергій Семочко надіслав письмову відповідь, у якій зазначив, що питання про родинні зв’язки з Лисенко – це конфіденційна інформація про його особисте та сімейне життя. Пояснень щодо природи цього зв’язку, походження майна та громадянств РФ Семочко не надав.