Статьи

Як Віктор на реанімації заробив десяток тисяч доларів

Опубликовано: 24.10.2018

Разговор не про деятельность, которая может развиваться в одном направлении, не про игру, которая из развлечения превратилась в серьезный вид спорта, при этом долгие годы испытывая преобразования и уступая нормам и совокупности определенных технологий. То же самое и происходило с другими видами командного спорта, перейдите сюда affgambler.appspot.com. Велосипеды прочно заняли определенное место в нашей жизни и являются неотъемлемым атрибутом во многих спортивных дисциплинах: прогулок, велосипедном туризме, горном велоспорте, триатлоне, дуатлоне, спусках, велокроссах, трековом велоспорте, гонках с преследованием, экстремальных гонок, и прочих разновидностей велосипедного спорта. Конечно, при таком различном использовании велосипеда разрабатываются различные модели велосипедов. В этой статье велоспорт представлен транспортным средством и как спортивное снаряжение.

Велосипед в качестве транспортного средства

Как транспортное средство велосипеды используются миллионами людей на всей планете. Для населения бедных стран единственно достижимым средством для передвижения - это покупка велосипедов старых моделей или даже уже бывших в использовании. При помощи велосипедов жители таких стран расширяют свою коммерческую деятельность, укрепляют семейные и дружеские отношения.

Большие и многолюдные азиатские мегаполисы предпочитают вместо велосипедов шумные мотоциклы, как более быстро средство езды, где цилиндр имеет небольшой объем. Конечно, при помощи мотоцикла тоже можно перевозить как людей, так и небольшие грузы, но это не такое экологически чистое транспортное средство как велосипед. Мотоциклы выбрасывают много выхлопов и создают излишний шум. Но в ходе развития велосипеда как механизма, он не должен превращаться в мотоцикл, как и мотоцикл в автомобиль. Каждый транспорт обладает своими преимуществами, которые у велосипедов представлены в виде максимальной простоты и независимости, которые он показывает.

Сегодня не так просто выбрать велосипед для туристических поездок, ведь на рынке в настоящее время представлено множество моделей. Велосипеды specialized минск и другие города предлагают в различных магазинах, есть и другие качественные варианты. Каким же образом действовать человеку, который хочет заняться велотуризмом, но не знает, чему следует уделить повышенное внимание при выборе соответствующего средства передвижения?

Это лучший стиль катания для горных велосипедов, смотрите affgambler.appspot.com. На них вы сможете:

колесить по территориям парков;

заниматься фитнесом;

ездить по лесу.

Это модели для прогулок с друзьями и настоящих велопутешествий. Чаще всего байки для этого стиля – это короткоходные двухподвесы и хардтейлы. Перед выбором такой модели надо определиться с тем, как именно вы станете её использовать.

Это наиболее прогрессивный вариант горных байков, у которых присутствует подвеска на переднем и заднем колёсах. Такие транспортные средства хороши для трейла и кросс-кантри. Данный стиль катания сегодня очень популярен. И заниматься велопрогулками может любой человек, а не только профессиональный спортсмен. При этом ездить можно по разным спускам, и скорость будет контролироваться вами.

Велосипеды в Минске, как и в любом другом городе, предлагаются самого разного типа. Например, туристические модели. Благодаря большим колёсам в 28 дюймов обеспечивается неплохая скорость, накат. Это позволяет использовать такую технику на асфальтовых трассах, укатанном грунте. Кроссовые байки позволяют преодолеть большие дистанции по лесным массивам. И сил при этом затрачивается меньше, нежели в случае использования моделей с колёсами на 26 дюймов. Это спортивные модели, они имеют аэродинамическую посадку, поэтому на них можно с комфортом путешествовать по ровным трассам. В туристических моделях нередко присутствует амортизационная вилка, позволяющая преодолевать разные неровности.

 

 

Коли на сторінці Віктора з’явилося оголошення про те, що він – у реанімації, мені потьмяніло в очах. Ми з Віктором – у віртуальному світі – спілкувалися вже майже рік. Жив він у Львові, а я – в Мукачеві. Десятки разів він вже хотів до мене приїхати. Але чомусь в останній день щось у нього завжди зривалося. Одного разу мав їхати з другом, але в нього зламалася машина. Іншим разом захворіла сестра. Ще іншого разу – мав допомагати батькові, який прийшов на термінове обстеження до Львова, пише популярна на Закарпатті газета « Поради ».

Тільки зараз всі ці відгуки складаються для мене у єдину систему. А тоді я була такою легковірною, що не дослухалася до кожного слово Віктора, як воно фальшиво звучить. Наприклад, таке. Він чомусь ніколи не запрошував мене до Львова. Хоча б на кілька годин поблукати старими вулицями. А мені самій соромно було напрошуватися.

Ні, він одразу не засипав мене компліментами, не освідчився у коханні. Саме цим мене й підкупив. Адже дуже фальшиво виглядає, коли твій новоспечений друг, який тебе ніколи не бачив, клянеться тобі в любові та вірності до останнього подиху.

Але я зловила себе на думці, що не можу дня прожити без того, щоб не думати про нього і не кидатися до комп’ютера – в надії побачити від нього звістку. Віктор наближав мене до себе поступово. Завжди додавав тільки кілька якихось теплих слів. Але ця поступовість якраз і дуже підкуповувала та викликала на відвертість.

І отут на сторінці Віктора я побачила повідомлення – від якогось його друга Тимофія, який писав, що Віктор – у реанімації, йому потрібні наші молитви. А якщо хтось має можливість, то може перерахувати йому гроші на картку, бо він все ще у надзвичайно тяжкому стані. А далі той Тимофій повідомив, що Віктор все життя важко хворіє, але приховував це – навіть від друзів. Ніколи не любив, щоб за нього хвилювалися. Тільки він – єдиний його друг Тимофій знає про те, що у Віктора насправді лейкемія.

Звичайно, під цим постом одразу виросла велика вервечка коментарів. Всі хотіли відвідати Віктора. І, звичайно, кипіли бажання надіслати йому гроші. Тимофій написав номер картки. Щодня писав сумні пости. А от від поїздки усіх відмовляв. Дуже важкий період. Його не можна зараз непокоїти. Та й так при ньому сидять рідні. Адже кожен, навіть радісний стрес, може викликати чергову кризу.

Телефон Віктора повідомляв мені, що абонент зараз не на зв’язку. Я не наважувалася більше дзвонити, щоб не завдавати йому тривоги.

Того ж таки дня перерахувала йому 5000 грн на картку – зі своїх кількарічних заощаджень.  А сама стала чекати добрих новин. Тимофій і далі писав пости на сторінці Віктора. Вони були то сумними, то втішними.

Нарешті одного ранку я схопилася до комп’ютера і з жахом побачила, що сторінка Віктора зникла. Чомусь подумалося про найстрашніше – з хлопцем сталося щось погане. А насправді причина була в іншому. Про це я дізналася згодом.

Один із таких самих віртуальних друзів Віктора, як я, все ж вирішив його відвідати у Львові, бо був там у відрядженні. Лікарень у Львові багато, але в цього друга Максима було безліч знайомих у Львові. Ще він знав прізвище Віктора – і таки дістався до істини.

Виявилося, що Віктор ніколи у Львові й не жив. А живе він у якомусь маленькому глухому селі на Харківщині. І всі його друзі на сторінці – тільки віртуальні. Ніхто з них не знав його особисто. Це чистої води розвод.

Так само, як і мені, він писав закохані листи й іншим дівчатам. До всіх він теж дуже поривався у гості. Але у свій Львів нікого не запрошував. У своїй так званій реанімації він заробив десятки тисяч доларів. Від таких от дурників, як я. Дорого я ж заплатила за свій урок. Але бодай знатиму ціну цинізму іншим разом.

Ольга, Мукачево, газета «Поради», ексклюзивно для zakarpatpost.net