Статьи

Лазещина. Що вам відомо про перелаз між Закарпаттям та Галичиною

Опубликовано: 24.10.2018

Разговор не про деятельность, которая может развиваться в одном направлении, не про игру, которая из развлечения превратилась в серьезный вид спорта, при этом долгие годы испытывая преобразования и уступая нормам и совокупности определенных технологий. То же самое и происходило с другими видами командного спорта, перейдите сюда affgambler.appspot.com. Велосипеды прочно заняли определенное место в нашей жизни и являются неотъемлемым атрибутом во многих спортивных дисциплинах: прогулок, велосипедном туризме, горном велоспорте, триатлоне, дуатлоне, спусках, велокроссах, трековом велоспорте, гонках с преследованием, экстремальных гонок, и прочих разновидностей велосипедного спорта. Конечно, при таком различном использовании велосипеда разрабатываются различные модели велосипедов. В этой статье велоспорт представлен транспортным средством и как спортивное снаряжение.


Поход на вершину горы Верх-Дебри - с. Лазещина, Закарпатская область

Велосипед в качестве транспортного средства

Как транспортное средство велосипеды используются миллионами людей на всей планете. Для населения бедных стран единственно достижимым средством для передвижения - это покупка велосипедов старых моделей или даже уже бывших в использовании. При помощи велосипедов жители таких стран расширяют свою коммерческую деятельность, укрепляют семейные и дружеские отношения.


КРАСИВОЕ СЕЛО КАРПАТЫ / ЛАЗЕЩИНА

Большие и многолюдные азиатские мегаполисы предпочитают вместо велосипедов шумные мотоциклы, как более быстро средство езды, где цилиндр имеет небольшой объем. Конечно, при помощи мотоцикла тоже можно перевозить как людей, так и небольшие грузы, но это не такое экологически чистое транспортное средство как велосипед. Мотоциклы выбрасывают много выхлопов и создают излишний шум. Но в ходе развития велосипеда как механизма, он не должен превращаться в мотоцикл, как и мотоцикл в автомобиль. Каждый транспорт обладает своими преимуществами, которые у велосипедов представлены в виде максимальной простоты и независимости, которые он показывает.

Сегодня не так просто выбрать велосипед для туристических поездок, ведь на рынке в настоящее время представлено множество моделей. Велосипеды specialized минск и другие города предлагают в различных магазинах, есть и другие качественные варианты. Каким же образом действовать человеку, который хочет заняться велотуризмом, но не знает, чему следует уделить повышенное внимание при выборе соответствующего средства передвижения?

Это лучший стиль катания для горных велосипедов, смотрите affgambler.appspot.com. На них вы сможете:

колесить по территориям парков;

заниматься фитнесом;

ездить по лесу.

Это модели для прогулок с друзьями и настоящих велопутешествий. Чаще всего байки для этого стиля – это короткоходные двухподвесы и хардтейлы. Перед выбором такой модели надо определиться с тем, как именно вы станете её использовать.

Это наиболее прогрессивный вариант горных байков, у которых присутствует подвеска на переднем и заднем колёсах. Такие транспортные средства хороши для трейла и кросс-кантри. Данный стиль катания сегодня очень популярен. И заниматься велопрогулками может любой человек, а не только профессиональный спортсмен. При этом ездить можно по разным спускам, и скорость будет контролироваться вами.

Велосипеды в Минске, как и в любом другом городе, предлагаются самого разного типа. Например, туристические модели. Благодаря большим колёсам в 28 дюймов обеспечивается неплохая скорость, накат. Это позволяет использовать такую технику на асфальтовых трассах, укатанном грунте. Кроссовые байки позволяют преодолеть большие дистанции по лесным массивам. И сил при этом затрачивается меньше, нежели в случае использования моделей с колёсами на 26 дюймов. Это спортивные модели, они имеют аэродинамическую посадку, поэтому на них можно с комфортом путешествовать по ровным трассам. В туристических моделях нередко присутствует амортизационная вилка, позволяющая преодолевать разные неровности.

 

 

Кажуть, названа так, бо то був “перелаз” між Галичиною та Закарпаттям. Нині ж село — комфортна для проживання локація взимку та будь-якої іншої пори, якщо ваша мета — зійти на Чорногірський хребет.

Після появи в Карпатах сучасних гірськолижних курортів, туристів у цих краях побільшало.

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Кожен обирає житло за смаком: комусь — готельні номери, комусь — гуцульська хата.

Лазещину, як і багато інших сіл в Карпатах, радо використовують лижники та бордисти: ціни на проживання та харчування тут помірні, а відстань до гірськолижних курортів — незначна. Так, до Драгобрату — 18 км, а до Буковелі — 20 км. Транспорт курсує тут регулярно: Лазещиною проходить один з основних карпатських транспортних шляхів — автошлях Н 09, що сполучає Мукачеве зі Львовом, та залізнична колія, якою щоденно ходить потяг “Рахів-Львів”. Тому нескладно сісти на рейсовий автобус або ж винайняти таксі до Буковелі чи Драгобрату. Щоправда, аби не прив’язуватись до розкладу громадського транспорту чи ступені наповненості автобусу лижниками/бордистами з околишніх сіл, краще в такому разі мати власну автівку.

Якщо їхати на гірськолижні курорти не стає часу або коштів, спробувати себе на лижах чи борді можна і в самій Лазещині. Тут є одна траса завдовжки 500 м. Перепад висот становить лише 80 м, тому тут зручно почуватимуться новачки. Працює бугельний витяг на 350 м, є аварійно-рятувальний пункт.

Чорногора з Лазещини

На Чорногору дістатись можна різними стежками, проте маршрут, прокладений з Лазещини на Петрос (2 020 м), — один з найбільш зручних, як в плані підйому, так і в плані добирання. Лісова, маркована дорога у вологу погоду стає дещо багнистою (особливо, як нею проїде черговий лісовоз), проте, а де ви бачили в Карпатах інші стежки? Далі, де лісовози не їздять — зручно йде поміж тінистого лісу аж до підніжжя.

За вдалої погоди план маршруту на два дні походу з однією ночівлею може виглядати так: ранком вийти з Лазещини, по обіді дістатись гуцульських колиб, що розташовані на підніжжі Петросу, і гарненько собі виспатись. Тут є джерело води, ліс, в якому можна назбирати хмизу, є місця для намету. Влітку тут живуть гуцули, тому обов’язково спитайте в них свіжого молока або традиційного сиру — бринзи, який робиться тут, на цих полонинах. Смакота!

До речі, від жовтня до травня колиби пустують, тож в будиночках можна лишатись на ніч, як є піч і стіни без шпарин.

Наступного дня рано вранці можна почати сходження. Обідній бутерброд під келих гарячого чаю з термосу з’їсте вже на вершині і до сутінків спуститесь у Кваси, встигнувши на один з останніх автобусів, що прямують до Івано-Франківська через Лазещину та Яремче.

Цей маршрут примітний тим, що почнете ви його на Прикарпатті, а завершите — на Закарпатті. Різницю у зміні ландшафту та лісу помітити дуже просто — за хребтом переважатиме листяний ліс, пагорби, ніби махрові, вкриті соковитою зеленню. На Прикарпатті ж, де не глянь — ялиці, сосни, смереки і лиш на невеликій висоті ростуть буки.

З Лазещини, в теорії, можна йти й на Говерлу, проте шлях на неї буде не з близьких і не з приємних, адже спочатку доведеться дійти до Козьмещика, а це ще 9 км від лазещинської траси. Підйом на Говерлу затяжний, але на шляху теж є колиби, придатні для ночівлі, місця під стоянку, джерела.

З Козьмещика, до речі, можна попрямувати і на Петрос, зробивши зупинку біля колиб під вершиною, про які йшлося вище.

Який би маршрут ви не обрали, в будь-якому разі, краще двічі подумати, оцінити перепад висот та тривалість підйому — коли йдеться про двотисячники, варто тверезо оцінювати свої можливості.

Фестиваль “Гуцульська ріпа”

У попередні роки в Лазещині на початку вересня проводили фестиваль “Гуцульська ріпа”. Вгадайте, який саме це фестиваль? Так, гастрономічний! Але готують на ньому страви не з ріпи, а…, з картоплі!

Бачте, овоч цей в різних регіонах України називають по-різному, хто звично картоплею, хто бульбою, бараболею, а хто й ріпою.

У Лазещині найкраще родить квасоля та ріпа. Останній як раз присвячено вересневий фестиваль. Відзначали його гучно: гостей зустрічали на бричках та підводах, учасники фестивалю, вбрані у традиційний народний одяг, знайомили їх із побутом мешканців Лазещини та історією села.

Святкові заходи починались із трембіт — народних духових інструментів зі специфічним лунким звуком, довжина яких може сягати 3 метрів!

Лазещинські ґазди та ґаздині готували чимало страв, зрозуміло, переважно з картоплі: картопляники, кремзлики, вареники з ріпою, пюре по-полонинськи, крученики за різною рецептурою. Одного року пекли величезні картопляні коржі, а ще вчили гостей фестивалю готувати традиційні гуцульські картопляні страви, пише guide.karpaty.ua.

Окрім частувальної частини, “Гуцульська ріпа” мала і розважальну — з конкурсами та забавками, а також музичну — можна було послухати оркестр народних інструментів, грайливі коломийки і ще масу сольних та колективних виступів.

Народне вбрання, гуцульська музика, апетитні страви, а ще особлива святкова атмосфера робили фестиваль гідним відвідування!

Чи буде він відбуватись у 2015 році, поки невідомо, але ми слідкуватимемо за новинами і, в разі чого, вас обов’язково поінформуємо! На замітку: відбувається він, традиційно, на початку вересня.