Статьи

Дії громадянина, посадової особи та працівника міліції після застосування сили - Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів - - Електронна бібліотека

Опубликовано: 25.10.2018

Разговор не про деятельность, которая может развиваться в одном направлении, не про игру, которая из развлечения превратилась в серьезный вид спорта, при этом долгие годы испытывая преобразования и уступая нормам и совокупности определенных технологий. То же самое и происходило с другими видами командного спорта, перейдите сюда affgambler.appspot.com. Велосипеды прочно заняли определенное место в нашей жизни и являются неотъемлемым атрибутом во многих спортивных дисциплинах: прогулок, велосипедном туризме, горном велоспорте, триатлоне, дуатлоне, спусках, велокроссах, трековом велоспорте, гонках с преследованием, экстремальных гонок, и прочих разновидностей велосипедного спорта. Конечно, при таком различном использовании велосипеда разрабатываются различные модели велосипедов. В этой статье велоспорт представлен транспортным средством и как спортивное снаряжение.

Велосипед в качестве транспортного средства

Как транспортное средство велосипеды используются миллионами людей на всей планете. Для населения бедных стран единственно достижимым средством для передвижения - это покупка велосипедов старых моделей или даже уже бывших в использовании. При помощи велосипедов жители таких стран расширяют свою коммерческую деятельность, укрепляют семейные и дружеские отношения.

Большие и многолюдные азиатские мегаполисы предпочитают вместо велосипедов шумные мотоциклы, как более быстро средство езды, где цилиндр имеет небольшой объем. Конечно, при помощи мотоцикла тоже можно перевозить как людей, так и небольшие грузы, но это не такое экологически чистое транспортное средство как велосипед. Мотоциклы выбрасывают много выхлопов и создают излишний шум. Но в ходе развития велосипеда как механизма, он не должен превращаться в мотоцикл, как и мотоцикл в автомобиль. Каждый транспорт обладает своими преимуществами, которые у велосипедов представлены в виде максимальной простоты и независимости, которые он показывает.

Сегодня не так просто выбрать велосипед для туристических поездок, ведь на рынке в настоящее время представлено множество моделей. Велосипеды specialized минск и другие города предлагают в различных магазинах, есть и другие качественные варианты. Каким же образом действовать человеку, который хочет заняться велотуризмом, но не знает, чему следует уделить повышенное внимание при выборе соответствующего средства передвижения?

Это лучший стиль катания для горных велосипедов, смотрите affgambler.appspot.com. На них вы сможете:

колесить по территориям парков;

заниматься фитнесом;

ездить по лесу.

Это модели для прогулок с друзьями и настоящих велопутешествий. Чаще всего байки для этого стиля – это короткоходные двухподвесы и хардтейлы. Перед выбором такой модели надо определиться с тем, как именно вы станете её использовать.

Это наиболее прогрессивный вариант горных байков, у которых присутствует подвеска на переднем и заднем колёсах. Такие транспортные средства хороши для трейла и кросс-кантри. Данный стиль катания сегодня очень популярен. И заниматься велопрогулками может любой человек, а не только профессиональный спортсмен. При этом ездить можно по разным спускам, и скорость будет контролироваться вами.

Велосипеды в Минске, как и в любом другом городе, предлагаются самого разного типа. Например, туристические модели. Благодаря большим колёсам в 28 дюймов обеспечивается неплохая скорость, накат. Это позволяет использовать такую технику на асфальтовых трассах, укатанном грунте. Кроссовые байки позволяют преодолеть большие дистанции по лесным массивам. И сил при этом затрачивается меньше, нежели в случае использования моделей с колёсами на 26 дюймов. Это спортивные модели, они имеют аэродинамическую посадку, поэтому на них можно с комфортом путешествовать по ровным трассам. В туристических моделях нередко присутствует амортизационная вилка, позволяющая преодолевать разные неровности.

 

 

Вже цитований вище дореволюційний професор І.Тарасов писав про те , що після озброєння поліції холодною та вогнепальною зброєю, з 1879 року на неї було покладено обов’язок: «Об употреблении в дело оружия должно быть немедленно доложено ближайшему начальству» 1.

На працівників радянської міліції, яка теж була озброєна холодною та вогнепальною зброєю з 13 грудня 1923 року Інструкцією начальникам районної міліції було покладено такий обов’язок:

«О всех случаях употребления оружия начальник раймилиции доносит начальнику окружной милиции с указанием числа израсходованных огнестрельных припасов.

Если применение оружия имело последствием причинение кому-либо смерти или ранения, начальник раймилиции немедленно составляет о том протокол, с изложением обстоятельств дела, с указанием числа убитых или раненных и с обозначением их личности. Означенный протокол начальник раймилиции немедленно препровождает участковому помощнику губернского прокурора, а копию его – начальнику окружной милиции и предисполкома» 2.

Відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» (зі змінами та доповненнями) і Статуту патрульно-постової служби міліції України, про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї працівник міліції зобов’язаний рапортом доповісти своєму безпосередньому начальнику, а у разі поранення або смерті затриманого чи сторонніх осіб, що сталися внаслідок їх застосування, негайно доповісти письмово для сповіщення прокурора.

Громадяни у разі виникнення таких наслідків зобов’язані зручним способом негайно сповістити органи внутрішніх справ та прокурора.

Більшість нормативних актів, що регламентують застосування сили працівниками міліції, посадовими особами, покладають на них обов’язок надання невідкладної долікарської допомоги.

Неможливо нормативно закріпити перелік черговості дій працівника міліції після застосування сили, але приблизно їх можна окреслити в такому порядку:

– оцінити обстановку (припинено напад чи ні, від чого зупинився транспортний засіб, чи є потерпілі від застосування сили тощо);

– вирішити питання, що робити зі спеціальними засобами, вогнепальною зброєю (тримати в готовності чи вкласти в кобуру);

– зручним способом (коли є можливість, запросити сторонніх осіб, очевидців, іншого працівника міліції) сповістити про це чергового територіального органу внутрішніх справ;

– за потреби вжити заходів щодо надання невідкладної долікарської допомоги, дотримуючись при цьому заходів особистої безпеки, викликати карету швидкої медичної допомоги. При наданні допомоги працівник міліції може запропонувати правопорушнику або вимагати від нього лягти на землю, руки витягнути уздовж тулубу, підійти до нього від голови, за потреби застосувати наручники або засоби зв’язування і лише після цього надати долікарську допомогу;

– зафіксувати дані свідків, очевидців (прізвище, імя, по батькові, рік і місце народження, місце проживання, домашній та службовий номери телефонів);

– вжити заходів до забезпечення охорони місця події ( стріляні гільзи знаходяться на тих же місцях і не збираються! ), до його охорони, в залежності від обставин, можна залучити тих же свідків, попередивши їх перед цим, організувати обмеження доступу і т.ін.);         – в залежності від обставин ужити заходів щодо затримання і, в подальшому, доставлення правопорушника до органу внутрішніх справ;

– дочекатись прибуття до місця події слідчо-оперативної групи

органу внутрішніх справ, керівництва ОВС, представника прокуратури і доповісти старшому про подію, що трапилась;

– по прибутті до органу внутрішніх справ письмово доповісти керівникові (у тих випадках, коли працівник міліції застосовує або використовує зброю поза межами території, що обслуговується цим ОВС, він доповідає своєму безпосередньому керівникові і керівникові органу, на території обслуговування якого її було застосовано).

У рапорті працівник міліції вказує : коли, де, за яких обставин, відносно кого було застосовано зброю, до яких наслідків це призвело, яку допомогу надано потерпілому, де перебуває потерпілий або транспортний засіб, кількість використаних набоїв, наявність свідків та їх дані, кому передано зброю, дату складання рапорту, особистий підпис).

 

1Тарасов И. Полицейский арест в России. Ч.2: Период «Императорский / Типография Г.В. Фалька. Ярославль, 1886. С.218.

2 История Милиции Украинской ССР в документах и материалах. Т.1. 1917–1937 гг. Под ред. П.П.Михайленко. К., 1969. С.355.