Статьи

Травмування і смерть новонароджених у Перинатальному центрі м. Києва. «Біла» халатність чи випадковість?

Опубликовано: 29.10.2018

Разговор не про деятельность, которая может развиваться в одном направлении, не про игру, которая из развлечения превратилась в серьезный вид спорта, при этом долгие годы испытывая преобразования и уступая нормам и совокупности определенных технологий. То же самое и происходило с другими видами командного спорта, перейдите сюда affgambler.appspot.com. Велосипеды прочно заняли определенное место в нашей жизни и являются неотъемлемым атрибутом во многих спортивных дисциплинах: прогулок, велосипедном туризме, горном велоспорте, триатлоне, дуатлоне, спусках, велокроссах, трековом велоспорте, гонках с преследованием, экстремальных гонок, и прочих разновидностей велосипедного спорта. Конечно, при таком различном использовании велосипеда разрабатываются различные модели велосипедов. В этой статье велоспорт представлен транспортным средством и как спортивное снаряжение.


22-річна породілля померла вчора у пологовому відділенні Володимирецької ЦРЛ

Велосипед в качестве транспортного средства

Как транспортное средство велосипеды используются миллионами людей на всей планете. Для населения бедных стран единственно достижимым средством для передвижения - это покупка велосипедов старых моделей или даже уже бывших в использовании. При помощи велосипедов жители таких стран расширяют свою коммерческую деятельность, укрепляют семейные и дружеские отношения.

Большие и многолюдные азиатские мегаполисы предпочитают вместо велосипедов шумные мотоциклы, как более быстро средство езды, где цилиндр имеет небольшой объем. Конечно, при помощи мотоцикла тоже можно перевозить как людей, так и небольшие грузы, но это не такое экологически чистое транспортное средство как велосипед. Мотоциклы выбрасывают много выхлопов и создают излишний шум. Но в ходе развития велосипеда как механизма, он не должен превращаться в мотоцикл, как и мотоцикл в автомобиль. Каждый транспорт обладает своими преимуществами, которые у велосипедов представлены в виде максимальной простоты и независимости, которые он показывает.

Сегодня не так просто выбрать велосипед для туристических поездок, ведь на рынке в настоящее время представлено множество моделей. Велосипеды specialized минск и другие города предлагают в различных магазинах, есть и другие качественные варианты. Каким же образом действовать человеку, который хочет заняться велотуризмом, но не знает, чему следует уделить повышенное внимание при выборе соответствующего средства передвижения?

Это лучший стиль катания для горных велосипедов, смотрите affgambler.appspot.com. На них вы сможете:

колесить по территориям парков;

заниматься фитнесом;

ездить по лесу.

Это модели для прогулок с друзьями и настоящих велопутешествий. Чаще всего байки для этого стиля – это короткоходные двухподвесы и хардтейлы. Перед выбором такой модели надо определиться с тем, как именно вы станете её использовать.

Это наиболее прогрессивный вариант горных байков, у которых присутствует подвеска на переднем и заднем колёсах. Такие транспортные средства хороши для трейла и кросс-кантри. Данный стиль катания сегодня очень популярен. И заниматься велопрогулками может любой человек, а не только профессиональный спортсмен. При этом ездить можно по разным спускам, и скорость будет контролироваться вами.

Велосипеды в Минске, как и в любом другом городе, предлагаются самого разного типа. Например, туристические модели. Благодаря большим колёсам в 28 дюймов обеспечивается неплохая скорость, накат. Это позволяет использовать такую технику на асфальтовых трассах, укатанном грунте. Кроссовые байки позволяют преодолеть большие дистанции по лесным массивам. И сил при этом затрачивается меньше, нежели в случае использования моделей с колёсами на 26 дюймов. Это спортивные модели, они имеют аэродинамическую посадку, поэтому на них можно с комфортом путешествовать по ровным трассам. В туристических моделях нередко присутствует амортизационная вилка, позволяющая преодолевать разные неровности.

 

 

Адріана Громова

Найбільше горе для батьків – пережити смерть власної дитини. На жаль, Україна продовжує займати лідируючі позиції за показниками дитячої смертності. За даними Держстату, за .

За даними МОЗ України, 2016 року структура смертності новонароджених була така: 52 % дітей померли через фактори, що виникли в перинатальному періоді, 25 % мали вроджені вади розвитку, 5,8 % загинуло через зовнішні причини. Останні посідали третє місце в структурі і були такими, яких можна було уникнути.

Джерело:http://www.uiph.kiev.ua/dawnload/Vidavnictvo/Shchorichna%20dopovid/%D0%A9%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C.2017.pdf

, природний рух населення за період січень–листопад 2017 року характеризувався так: на 100 живонароджених – 87 померлих. Загальний приріст населення за означений період становив 4295 осіб, а це на 1349 осіб менше, ніж 2016  року.

Джерело: http://kiev.ukrstat.gov.ua/p.php3?c=3361&lang=1

Цифри статистики свідчать про те, що в зазначений період у м. Києві  народилося 32459 осіб, померло – 28164 особи (в т. ч. дітей віком до 1 року – 192 особи).

Безумовно, професія акушера-гінеколога пов’язана з низкою ризиків. Трапляються випадки, коли ситуація виходить з-під контролю і тоді лікар може невмисно травмувати як жінку, так і дитину. Інколи дитина може померти. Та нині смерть через «білу» халатність – не  виняток. На сторінках інтернет-простору знаходимо безліч свідчень, що вказують на практику списання медичної халатності на «випадковість» або ж на патологію жінки чи плоду (що легко підтверджується переписаною історією пологів).

почасти унеможливлює притягнення останніх до відповідальності. В таких ситуаціях жінки послуговуються іншим методом: з метою застереження майбутніх породіль описують власні трагедії на сторінках інтернету. Таких дописів у рази менше, ніж схвальних відгуків про той чи інший пологовий. Чому? Тому що багато жінок воліють мовчати про власне горе – такий досвід є надто болісним.

У межах статті ми зосередимо увагу на проблемі травмування породіль і новонароджених, а також наведемо декілька історій-свідчень смертельних випадків, що мали місце в .

Пологові травми породіль

Для прикладу наведемо допис пані Тетяни, постраждалої від рук лікаря Т. М. Мазура, який нині працює в ІПАГ НАМНУ (Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України). Вважаємо за необхідне опублікувати цей допис повністю.

Джерело: https://toneto.net/catalog/vrachi/Mazur-Taras-Nikolaevich–7-roddom

Породілля відзначила здійснену Мазуром стимуляцію пологів через проколювання навколоплідного міхура та за допомогою спеціальної  пігулочки, про яку породілля мала мовчати. Як наслідок – крововилив у мозок дитини та порушення розвитку мовлення (дитина не розмовляла до чотирьох із половиною років). Самій жінці довелося пережити жорстокі післяпологові процедури: чистку матки та вливання в неї літра спиртового розчину йоду! За здійснені маніпуляції лікар не забув отримати «вдячність» від чоловіка, який  тоді не знав реального стану речей.

Оповідачка народжувала 3 червня 2011 року. Вона впевнена, що пацієнтки для лікаря лише «м’ясо». «М’ясо» із золотими гаманцями.

Наступна дописувачка стала свідком того, як після невдалого кесаревого розтину (породіллі  вирізали матку) головний лікар Перинатального центру пані Біла порадила, за словами свідка, особистому лікареві жінки «не брати дурниць у голову». Постраждала китаянка навіть не знає, що з нею зробили ці «м’ясники».

Джерело: https://toneto.net/catalog/vrachi/Ventskovskiy-Kirill-Olegovich–7-roddom#p2

Родові травми новонароджених

Відомо, що родові травми можуть виникнути внаслідок декількох факторів: т. зв. «материнського» фактора, патологій плоду, аномалій пологової діяльності, акушерських помилок. Інколи вони з’являються через низку чинників. Прихована статистика не дає змоги визначити відсоток травм, отриманих через акушерську халатність. До того ж, існування міцної корпоративної солідарності «розв’язує» руки лікарям, які власну недбалість можуть майстерно списати на будь-які інші природні фактори.

Дописувачка одного з інтернет-форумів відзначила, що на 7-му місяці вагітності вона потрапила в Перинатальний центр із неправильним передлежанням плоду і початком активної пологової діяльності. Кесарів розтин проводила лікар Ю. О. Мельник. Породілля  констатувала, що дії останньої призвели до появи родової травми в дитини. Було зроблено 6 переливань крові, виник ДВС-синдром (порушення згортання крові). Після двох тижнів перебування у відділенні інтенсивної терапії малюка доправили в спеціалізовану лікарню «Охматдит».

Джерело: http://aqspace.com/retings/reting/60/1470

Наступна оповідь належить пані Марії, яка  розповіла, що внаслідок некомпетентних дій із боку лікаря Г. М. Годунок у її сина виникли проблеми із зором і мовленням. Наслідки родової травми лікували в Київській міській клінічній лікарні № 1 (вул. Богатирська, 30).

Джерело: http://aqspace.com/retings/reting/60/1483

Почасти зустрічаємо й інші дописи, які містять вказівку на те, що відділення патології міської лікарні № 1 та лікарні «Охматдит» переповнені дітьми з родовими травмами, отриманими в Перинатальному центрі м. Києва.

Як свідчення – наступний допис. Пані Анна відзначає, що за 600 у. о. її дитину ледь не зробили інвалідом. Педіатри впевнені, що ускладнення виникли внаслідок неправильного ведення пологів. Неодноразово вони пропонували породіллі звернутися до суду. Однак здійснити це вона не змогла, адже історія її пологів була переписана.

Джерело: https://toneto.net/catalog/roddoma/7-roddom#p33

Смерть малюків під час пологів

Пані Аліса стверджує, що через «білу» халатність лікаря Т. М. Мазура вона втратила дитину.

Джерело: https://toneto.net/catalog/vrachi/Mazur-Taras-Nikolaevich–7-roddom#p2

Авторка очікувала двійнят. Говорить, що намагалася завагітніти протягом 8 років. Відзначає, що сину просто пощастило вижити.

Вона описує всі жахи пологів, починаючи від їх стимуляції, подальшого ігнорування прохань про допомогу, які надходили до Мазура через дзвінки та СМС-повідомлення, і закінчуючи тим, що лікар просто зник!

Джерело: https://toneto.net/catalog/vrachi/Mazur-Taras-Nikolaevich–7-roddom#p2

Жінка зазначає, що пізніше, вийшовши на зв’язок, Мазур сказав, що тієї ночі приймав декілька важких пологів. Дитину сусідки нашої породіллі він теж не врятував.

Бездіяльність лікаря призвела до того, що допомога з боку чергової бригади була надана несвоєчасно. Дитина померла.

Не маючи змоги притягнути до відповідальності винуватця, породілля вирішила надати гласності своїй трагедії, залишаючи відгуки на різноманітних медичних форумах. На жаль, її досвід почасти сприймався як її ВЛАСНЕ горе, що не має нічого спільного ані з лікарем, ані з його майбутніми пацієнтками.

Зауважимо, що після смерті дитини пані Аліси 22 листопада 2012 року Т. М. Мазур звільнився. А починаючи з 2014 року він спокійно продовжив практику в ІПАГ НАМНУ.

Смерть дітей після пологів

Джерело: https://toneto.net/catalog/vrachi/Ventskovskiy-Kirill-Olegovich–7-roddom#p2

Історію смерті свого племінника описує й наступна оповідачка. Вона відзначає, що несвоєчасні дії з боку медперсоналу призвели до асфіксії новонародженого і подальшої смерті дитини.  

Окрім того, жінка стала мимовільним свідком цинічного переписування історії пологів під керівництвом головного лікаря Перинатального центру В. В. Білої та її заступника О. Б. Маланчука. Виконавець – завідуюча акушерським післяпологовим відділенням спільного перебування матері та новонародженого І. Є. Миронова. Очевидець запевняє, що до «посадових» обов’язків пані Миронової входить вирішення подібних інцидентів. Вона вмовляє породіль примиритись із втратою, а якщо в неї це не виходить – залякує і фальсифікує історію пологів. У випадку з постраждалою, яку в дописі названо пані І., лікар Миронова замінила результати її аналізів, прибрала зайве коректором і написала олівцем нову історію пологів, яку особистий лікар породіллі мав переписати ручкою.

Джерело: https://toneto.net/catalog/vrachi/Ventskovskiy-Kirill-Olegovich–7-roddom#p2

Цитуємо: «Не соромлячись моєї присутності вели телефонні перемовини з тими, хто приймав пологи і допустив асфіксію в малюка. Мовляв: «Приїдь, тут потрібно все швиденько підправити. Я олівцем усе написав».

Джерело: https://toneto.net/catalog/vrachi/Ventskovskiy-Kirill-Olegovich–7-roddom#p2

Ім’я ескулапа – Кирило Олегович Венцковський. Дописувачка відзначає, що породілля була «незговірлива» (тобто не домовлялась із лікарем про суму «вдячності» в 1000 у. о.). Тому пан Венцковський не поспішав приділяти їй належну увагу, незважаючи на те, що в Індивідуальній карті породіллі відзначено «ВСПР» (Високий ступінь пренатального ризику). Огляд пані І. провела інший «спеціаліст» – А. В. Шупертяк, яка фактичного права на це не мала.

Зауважимо, що свідчення про «привілейовану» посаду І. Є. Миронової залишають й інші очевидці.

Проілюструємо це таким дописом.

Джерело: http://aqspace.com/retings/reting/60/1473

Автор посту говорить про побутування певної схеми керівництва з приховування злочинів. Як бачимо, імена змовників ті ж самі: В. В. Біла, О. Б. Маланчук, І. Є. Миронова. Цей перелік доповнює «нова» особа – Т. О. Семенченко (завідуюча відділенням патології вагітності).

Недоношена вагітність є основною причиною смерті в перинатальний період

Попри те, що найвищий коефіцієнт смертності фіксується серед недоношених дітей, імовірність їхнього порятунку є високою.

Джерело: http://www.vz.kiev.ua/smert-na-starti-chomu-vtrachayemo-novonarodzhenix/

Як вказують офіційні джерела, за адекватної медичної допомоги на 23-му тижні вагітності виживають 17 % дітей, на 24-му тижні – 39 %, на 25-му – 50 %, 26-му – 80 %, 27-му – 90 %, на 28-31-му тижнях – 90-95 %, 32-33-му тижнях – 95 %.

Урятувати недоношених дітей можливо й за відсутності системи інтенсивної терапії. Дані медичної статистики свідчать про те, що зменшити смертність на 3/4 можна й за допомогою простих заходів: забезпечення тепла, належного догляду, підтримки грудного вигодовування та ін.

Та почасти лікарі відмовляються брати на себе відповідальність і запевняють породіль, що шанси на порятунок їхніх дітей є мізерними. За свідченнями жінок, не є винятком і персонал Перинатального центру м. Києва (хоча Центр було відкрито саме з метою порятунку недоношених).

Так, пані Ірина відзначила, що була направлена на збереження до Перинатального центру на 29-му тижні вагітності. Незважаючи на низку ускладнень (слабкість шийки матки, надмірність навколоплідних вод та атрезію дванадцятипалої кишки плоду) все ж шанси на збереження вагітності залишалися достатньо високими. Тоді черговим лікарем був М. Е. Топчій, який, навіть не оглянувши вагітну, відправив її додому, повідомивши, що з нею все гаразд. Наступного дня породіллю доправили до Центру з розірваним навколоплідним міхуром. Лікарем було здійснено кесарів розтин. Життя дівчинці не врятували.

Джерело: http://aqspace.com/retings/reting/60/1482

У наступному свідченні пані Анастасія вказує, що вона народила дитину на 24-му тижні вагітності. Після пологів малюка направили у відділення інтенсивної терапії. Шансів на порятунок дали 0 зі 100. Жінка переконана, що діти, народжені на ранніх термінах вагітності, є об’єктом для дослідів лікарів. Останні вимагають купувати дороговартісні ліки, які, зрештою, не допомагають. Так, сім’я породіллі щодня сплачувала 1000 грн. Дитина померла через 23 дні. На її думку, малюків, народжених із критично низькою масою тіла, не виходжують взагалі, а таких 99 %. Вижити можуть лише діти, народжені з вагою 1,5 кг і більше.

Джерело: http://aqspace.com/retings/reting/60/1477

Післямова

Припускаємо, що відсоток дітей, померлих через «білу» халатність, є набагато вищим, ніж його показує офіційна статистика. Однак нинішня система розгляду медичних справ перш за все захищає самих лікарів, а не пацієнтів. Наприклад, для подання заяви на розгляд до правоохоронних органів потрібно зібрати безліч довідок (за 1-2 дні). Вже на першому етапі потерпілі зіштовхуються з перешкодами: зволіканням, відмовами з боку працівників медичного закладу. У такому разі експерти радять одразу викликати поліцію, посилаючись на ст. 136, 139, 141 ККУ (розділу «Злочини проти життя та здоров’я особи»). До того ж приховані схеми дирекції та відпрацьований механізм вирішення тих чи інших інцидентів (загалом зі зміною історії пологів; можливим звільненням акушера, що дає установі право надалі не відповідати за дії колишнього працівника пологового та ін.) дають змогу лікарям виходити сухими з води. Та й, власне, розгляд самої справи може затягнутися на декілька років, а цей час породіллі воліють приділити малюкові (у випадку травмування) або власній реабілітації, а не процесуальній тяганині.

Існуючу систему можна змінити лише «знизу» методом збору доказів проти незаконних дій медперсоналу. Ба більше, радимо здійснювати відеофіксацію (повністю з перебігом пологів).