Статьи

Підготовка та підписання Лісабонської угоди 2007 р.

Опубликовано: 14.01.2019

Разговор не про деятельность, которая может развиваться в одном направлении, не про игру, которая из развлечения превратилась в серьезный вид спорта, при этом долгие годы испытывая преобразования и уступая нормам и совокупности определенных технологий. То же самое и происходило с другими видами командного спорта, перейдите сюда affgambler.appspot.com. Велосипеды прочно заняли определенное место в нашей жизни и являются неотъемлемым атрибутом во многих спортивных дисциплинах: прогулок, велосипедном туризме, горном велоспорте, триатлоне, дуатлоне, спусках, велокроссах, трековом велоспорте, гонках с преследованием, экстремальных гонок, и прочих разновидностей велосипедного спорта. Конечно, при таком различном использовании велосипеда разрабатываются различные модели велосипедов. В этой статье велоспорт представлен транспортным средством и как спортивное снаряжение.

Велосипед в качестве транспортного средства

Как транспортное средство велосипеды используются миллионами людей на всей планете. Для населения бедных стран единственно достижимым средством для передвижения - это покупка велосипедов старых моделей или даже уже бывших в использовании. При помощи велосипедов жители таких стран расширяют свою коммерческую деятельность, укрепляют семейные и дружеские отношения.

Большие и многолюдные азиатские мегаполисы предпочитают вместо велосипедов шумные мотоциклы, как более быстро средство езды, где цилиндр имеет небольшой объем. Конечно, при помощи мотоцикла тоже можно перевозить как людей, так и небольшие грузы, но это не такое экологически чистое транспортное средство как велосипед. Мотоциклы выбрасывают много выхлопов и создают излишний шум. Но в ходе развития велосипеда как механизма, он не должен превращаться в мотоцикл, как и мотоцикл в автомобиль. Каждый транспорт обладает своими преимуществами, которые у велосипедов представлены в виде максимальной простоты и независимости, которые он показывает.

Сегодня не так просто выбрать велосипед для туристических поездок, ведь на рынке в настоящее время представлено множество моделей. Велосипеды specialized минск и другие города предлагают в различных магазинах, есть и другие качественные варианты. Каким же образом действовать человеку, который хочет заняться велотуризмом, но не знает, чему следует уделить повышенное внимание при выборе соответствующего средства передвижения?

Это лучший стиль катания для горных велосипедов, смотрите affgambler.appspot.com. На них вы сможете:

колесить по территориям парков;

заниматься фитнесом;

ездить по лесу.

Это модели для прогулок с друзьями и настоящих велопутешествий. Чаще всего байки для этого стиля – это короткоходные двухподвесы и хардтейлы. Перед выбором такой модели надо определиться с тем, как именно вы станете её использовать.

Это наиболее прогрессивный вариант горных байков, у которых присутствует подвеска на переднем и заднем колёсах. Такие транспортные средства хороши для трейла и кросс-кантри. Данный стиль катания сегодня очень популярен. И заниматься велопрогулками может любой человек, а не только профессиональный спортсмен. При этом ездить можно по разным спускам, и скорость будет контролироваться вами.

Велосипеды в Минске, как и в любом другом городе, предлагаются самого разного типа. Например, туристические модели. Благодаря большим колёсам в 28 дюймов обеспечивается неплохая скорость, накат. Это позволяет использовать такую технику на асфальтовых трассах, укатанном грунте. Кроссовые байки позволяют преодолеть большие дистанции по лесным массивам. И сил при этом затрачивается меньше, нежели в случае использования моделей с колёсами на 26 дюймов. Это спортивные модели, они имеют аэродинамическую посадку, поэтому на них можно с комфортом путешествовать по ровным трассам. В туристических моделях нередко присутствует амортизационная вилка, позволяющая преодолевать разные неровности.

 

 

Наступним кроком на шляху розвитку європейської міждержавної інтеграції стала підготовка та укладення Лісабонського договору. Так, 13 грудня 2007 року Лісабонська угода була укладена. Після належних ратифікаційних процедур, вона набрала чинність 1 грудня 2009 року.

Так, Лісабонська угода врахувала перспективи поглиблення європейської інтеграції.

Замість існуючих установчих договорів залишилось лише два:

1) Договір про Європейський Союз (ДЄС);

2) Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), замінив та значною мірою доповним Договір про заснування Європейського співтовариства).

Реформування охопило всі сфери діяльності ЄС. Був ліквідований поліструктурний характер ЄС, він отримав свою правосуб’єктність (ст. 47 ДЄС). Ліквідовувалась трьохопорна структура. Так, питання, які раніше відносились до І, ІІ та ІІІ опори, відійшли повністю до компетенції інститутів ЄС. Була значно посилена інституційна структура ЄС. Європейська рада отримала статус інституту ЄС. Була введена посада голови Європейської ради. Кандидатура на цю посаду вибиралася на 2,5 роки з правом балотуватися на другий термін. Була введена посада Верховного представника з зовнішніх справ та політиці безпеки. Верховний представник з зовнішніх справ та політиці безпеки автоматично ставав віце-президентом Європейської комісії. Також він приймав участь у засіданнях Європейської ради. Кількість депутатів у Європейському Парламенті була збільшена до 751. Європейський Парламент отримав право затверджувати кандидатуру на посаду голови Європейської комісії.

Основним способом ухвалення законодавчих рішень стає процедура сумісного прийняття рішення, але в редакції Лісабонського договору вона отримала назву – «звичайна законодавча процедура». Щодо голосування в Раді ЄС, треба зауважити, що Лісабонський договір, містив таке саме положення, яке було передбачено Конституційним договором та передбачав ухвалення рішення кваліфікованою більшістю голосів. Так, для того щоб рішення було ухвалено, його повинні були підтримати 55% від членів Ради, не менш 15, та які представляють не менше 65% населення ЄС.

Важливим здобутком Лісабонської реформи стало положення ст. 6 ДЄС, згідно якого Хартія ЄС про основні свободи отримала таку саму силу, що й установчі договори. Тобто, вона стала джерелом первинного права. Юрисдикція Суду ЄС зараз розповсюджена на всі сфери, за винятком простору свободи, безпеки та юстиції та в сфері зовнішньої політики, безпеки, та оборонної політики (ст.24 п. 1 ДЄС)

Також, варто звернути увагу, що як в ДЄС так і редакції ДФЄС відсутня жодна згадка про примат права ЄС над правом держав-членів. Натомість, у декларації № 17 до Лісабонського договору, держави-члени підтвердили свою відданість принципу верховенства права ЄС, що був вироблений в рамках практики Суду ЄС, починаючи зі справи Коста.

Аналізуючи цей договір, ряд вчених приходить до висновку, що на відміну від Договору про Конституцію для Європи , Лісабонський договір не має стратегічного характеру, та символізує повернення до попередньої практики поетапної, рутинної еволюції ЄС. Отже, ухваливши Лісабонський договір, держави-члени відмовились від просування Союза у бік укріплення наднаціональної «федералістської» моделі. Це підтверджується відсутністю згадки про прапор, гімн, та девіз ЄС, які були присутні в Конституційному договорі. Отже, Лісабонський договір перетворився в традиційний для ЄС документ.