Права пацієнта в Україні спираються не на внутрішні правила лікарні, а на Цивільний кодекс, Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон «Про інформацію», Закон «Про захист персональних даних» і підзаконні акти МОЗ. Це означає просту річ: пацієнт має право знати діагноз, отримувати пояснення про лікування, погоджуватися або відмовлятися від втручання, обирати лікаря, вимагати медичну таємницю й доступ до власних даних, повідомляє редакція Избирком.
На практиці конфлікти виникають не через відсутність прав, а через неправильну комунікацію, усні відмови, вимоги «принести гроші», небажання видати документи або розголошення діагнозу там, де його не мали чути. Українське законодавство дає пацієнту робочі інструменти захисту, але вони ефективні лише тоді, коли звернення фіксується письмово, із датою, доказами та конкретною вимогою.
Право на медичну інформацію не залежить від настрою лікаря
Пацієнт має право отримати достовірну і повну інформацію про стан здоров’я, діагноз, прогноз, ризики лікування, альтернативи та наслідки відмови. У Цивільному кодексі України прямо закріплено, що повнолітня фізична особа має право на інформацію про стан свого здоров’я, зокрема на ознайомлення з медичними документами.
«Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров’я».
Це не лише усна розмова на прийомі. Пацієнт може просити виписки, результати аналізів, інструментальних досліджень, консультаційні висновки, направлення, записи про призначене лікування.
Для дитини або підопічного таку інформацію отримують батьки, усиновлювачі, опікун чи піклувальник. Виняток існує лише для ситуацій, коли повна інформація може погіршити стан людини або зашкодити лікуванню, але це не дає лікарю права повністю ігнорувати запит.
Якщо пацієнту кажуть «картку не даємо» або «це внутрішній документ», правильна відповідь — письмовий запит на ознайомлення з документами та отримання копій.
Що має бути в такому запиті:
- ПІБ пацієнта, дата народження, контактний телефон;
- назва закладу і лікаря, якщо відомо;
- перелік документів: виписка, результати аналізів, висновки, записи про лікування;
- форма отримання: паперова копія, електронна копія, ознайомлення на місці;
- дата, підпис, спосіб для відповіді.
Інформована згода і право відмовитися від лікування
Інформована згода пацієнта означає, що людина погоджується не просто «на лікування», а на конкретне втручання після зрозумілого пояснення. Лікар має пояснити мету процедури, очікувану користь, ризики, можливі ускладнення, альтернативи та наслідки відмови. Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я» у чинній редакції містить правила про медичну інформацію, таємницю і згоду на медичне втручання.
Цивільний кодекс деталізує вік і межі самостійності: особа, яка досягла 14 років і звернулася по медичну допомогу, має право на вибір лікаря та методів лікування відповідно до рекомендацій; медична допомога особі від 14 років надається за її згодою.
Повнолітня дієздатна людина, яка усвідомлює свої дії, має право відмовитися від лікування. У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю, допомога може надаватися без згоди.
| Ситуація | Що має зробити медзаклад | Що може вимагати пацієнт |
|---|---|---|
| Планова операція | Пояснити ризики, альтернативи, отримати згоду | Копію форми згоди, пояснення простою мовою |
| Обстеження з ризиками | Пояснити мету і наслідки | Відкласти рішення до консультації з іншим лікарем |
| Відмова від лікування | Зафіксувати відмову і пояснити наслідки | Письмове підтвердження, що наслідки пояснені |
| Невідкладний стан | Надати допомогу для порятунку життя | Після стабілізації отримати інформацію про втручання |
Згода не повинна бути формальністю, яку підсовують разом із пакетом паперів. Якщо пацієнт не розуміє, що саме підписує, згода втрачає свій сенс. Медична мова має бути перекладена на звичайні пояснення: що роблять, навіщо, які ризики, що буде без цього втручання.

Вибір лікаря і декларація з сімейним лікарем
Вибір лікаря в Україні особливо помітний у первинній медичній допомозі: сімейний лікар, терапевт або педіатр обирається через декларацію. МОЗ пояснює, що декларація підтверджує право пацієнта самостійно обрати лікаря первинної медичної допомоги, а порядок вибору затверджений наказом МОЗ №503 від 19 березня 2018 року.
Декларація не прив’язує пацієнта до лікаря назавжди: лікаря можна змінити, уклавши нову декларацію.
Вибір не обмежується місцем реєстрації. Пацієнт може обрати комунальний, приватний заклад або лікаря-ФОП, якщо той має договір із НСЗУ на первинну медичну допомогу. У 2026 році МОЗ також повідомляло про можливість подання декларації онлайн через Кабінет пацієнта, де можна знайти лікаря, переглянути чинну декларацію або припинити її.
Практичний порядок дій виглядає так:
- Знайти лікаря або заклад, який надає первинну медичну допомогу.
- Перевірити, чи лікар набирає пацієнтів і чи працює з НСЗУ.
- Подати декларацію у закладі або онлайн, якщо сервіс доступний.
- Перевірити дані в декларації: телефон, документи, адресу, контакти для зв’язку.
- У разі потреби змінити лікаря через нову декларацію.
Лікар не може карати пацієнта за зміну декларації. Так само пацієнт не зобов’язаний пояснювати особисті причини, якщо хоче перейти до іншого фахівця.
Конфіденційність і медична таємниця
Медична таємниця охоплює не лише діагноз. Вона включає факт звернення по медичну допомогу, результати обстежень, методи лікування, відомості з медичної документації, інформацію про психічне здоров’я, ВІЛ-статус та інші чутливі дані. Цивільний кодекс прямо забороняє вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз і методи лікування.
«Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я».
Закон «Про інформацію» також відносить дані про стан здоров’я до конфіденційної інформації про фізичну особу. Її не можна збирати, зберігати, використовувати чи поширювати без згоди, крім випадків, прямо визначених законом.
Порушенням може бути не лише публікація в соцмережах. До проблемних ситуацій належать розмова про діагноз у коридорі, передача результатів третім особам без підстави, фото документів у месенджері без захисту, вимога роботодавця назвати діагноз, демонстрація екрана з медичною карткою стороннім людям.
Доступ до медичних даних в ЕСОЗ
Доступ до медичних даних в електронній системі охорони здоров’я працює за правилами ідентифікації, ролей і дозволів. За даними eHealth та МОЗ, сімейний лікар має доступ до медичних даних пацієнта, з яким укладено декларацію, але записи про ВІЛ і психіатричні діагнози мають суворіші правила доступу без окремого дозволу пацієнта.
Для доступу до певних даних пацієнту може надходити повідомлення з 4-значним кодом підтвердження. eHealth пояснює: лікар зможе переглянути дані лише після введення такого коду. Це не технічна дрібниця, а спосіб контролю: код не слід диктувати людині, яка не пояснила, до яких саме записів просить доступ і навіщо.
«Пацієнт має право відкликати наданий дозвіл на доступ у будь-який момент».

Окремий нюанс стосується Кабінету пацієнта. У 2026 році МОЗ та eHealth повідомляли, що в кабінеті доступні персональні дані та декларації, а доступ до повної медичної картки, зокрема аналізів, рецептів і діагнозів, ще не є повноцінною загальною функцією для всіх користувачів.
Якщо потрібні медичні записи, практичний шлях зараз часто йде через сімейного або лікуючого лікаря, письмовий запит до закладу чи звернення до НСЗУ щодо персональних даних в ЕСОЗ.
Як захистити права пацієнта без зайвих емоцій
Усна скарга рідко залишає слід. Сильна позиція починається з документів: дата, місце, ПІБ медпрацівника, опис події, копії чеків, направлень, виписок, скриншоти повідомлень, фото оголошень про «обов’язкові благодійні внески». Якщо йдеться про безоплатні послуги за Програмою медичних гарантій, НСЗУ радить подавати скаргу або звернення; контакт-центр НСЗУ працює за номером 16-77.
Алгоритм захисту:
- Попросити пояснення на місці й назвати норму або внутрішній документ, на який посилається заклад.
- Подати письмову заяву керівнику медзакладу і вимагати реєстрації.
- Якщо послуга входить до Програми медичних гарантій, звернутися до НСЗУ.
- Якщо порушено конфіденційність або персональні дані, звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- Якщо є шкода здоров’ю, майнова шкода або моральна шкода, готувати претензію і позов до суду.
Для персональних даних важливо зберігати підтвердження. Уповноважений з прав людини в FAQ щодо захисту персональних даних прямо вказує, що незадоволення запиту або вимоги можна оскаржити до Уповноваженого або суду з підтвердними матеріалами, зокрема скриншотами, фото, копіями запиту і відповіді.
FAQ
Чи має пацієнт право побачити свою медичну картку?
Так. Повнолітня особа має право на достовірну і повну інформацію про стан здоров’я та ознайомлення з медичними документами, що стосуються її здоров’я. Практично краще подавати письмовий запит на ознайомлення або копії документів.
Чи можна відмовитися від лікування?
Так, повнолітня дієздатна особа може відмовитися від лікування, якщо усвідомлює значення своїх дій. У невідкладному стані з реальною загрозою життю медична допомога може надаватися без згоди.
Чи може роботодавець вимагати діагноз?
Ні. Закон прямо забороняє вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз і методи лікування фізичної особи.
Хто бачить дані пацієнта в ЕСОЗ?
Доступ залежить від ролі медпрацівника, декларації, направлення, дозволів і типу даних. Записи про ВІЛ і психіатричні діагнози мають суворіший режим доступу, а для окремих дій використовується підтвердження кодом.
Куди скаржитися, якщо право пацієнта порушене?
Спочатку до керівника медзакладу письмово. Якщо йдеться про послуги за Програмою медичних гарантій, до НСЗУ через контакт-центр 16-77 або скаргу на сайті. Якщо порушено персональні дані чи конфіденційність, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Екстрена допомога: коли викликати швидку 103/112 і що робити до приїзду бригади швидкої для України
