Права та обов’язки подружжя в Україні виникають після державної реєстрації шлюбу. Дружина і чоловік залишаються самостійними особами, мають рівний юридичний статус, спільно вирішують сімейні питання, розпоряджаються набутим майном і за певних умов зобов’язані матеріально підтримувати одне одного, повідомляє редакція Избирком.
Шлюб не дає одному з партнерів права контролювати місце проживання, роботу, навчання, спілкування чи особисті рішення іншого. Водночас сімейне законодавство вимагає від подружжя піклуватися про матеріальне забезпечення сім’ї, поважати одне одного та узгоджувати істотні рішення, які стосуються спільного життя.
«Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї» — стаття 51 Конституції України.
Рівність дружини та чоловіка у шлюбі
Основний принцип сімейного права — рівність подружжя. Закон не встановлює, хто в сім’ї повинен заробляти більше, займатися побутом, виховувати дітей або приймати остаточні рішення.
Дружина та чоловік мають однакове право:
- брати участь у вирішенні сімейних питань;
- обирати професію, роботу та місце навчання;
- визначати місце проживання;
- зберігати власне прізвище або змінити його;
- підтримувати соціальні та родинні зв’язки;
- розпоряджатися особистим майном;
- вимагати поваги до своєї індивідуальності;
- припинити шлюбні відносини.
Суттєві питання життя сім’ї мають вирішуватися спільно, на засадах рівності. Жоден із подружжя не може бути усунений від обговорення купівлі житла, переїзду, значних кредитів, виховання дітей або використання сімейних коштів. Перелік особистих немайнових прав охоплює право на материнство і батьківство, розподіл сімейних обов’язків, спільне вирішення питань життя сім’ї та особисту свободу.
Домовленість про розподіл побутових справ може бути будь-якою, але вона має ґрунтуватися на добровільності, а не на примусі чи економічній залежності.
Особиста свобода та недоторканність
Кожен із подружжя самостійно визначає, де працювати, яку освіту здобувати, з ким спілкуватися та де проживати. Чоловік не може юридично заборонити дружині працювати, а дружина — вимагати від чоловіка звільнення чи відмови від навчання.
Примушування до збереження шлюбних відносин, зокрема через погрози, насильство або обмеження свободи пересування, є порушенням особистих прав. Право припинити сімейні відносини належить кожному незалежно від позиції іншого партнера.
До особистої сфери також належать права на материнство та батьківство. Рішення про народження дитини має прийматися без тиску. Небажання одного з подружжя мати дитину може вплинути на сімейні відносини, але не дає права примушувати партнера до репродуктивного рішення.
Яке майно належить подружжю спільно
За загальним правилом, спільне майно подружжя — це майно, набуте за час шлюбу. Не має вирішального значення, на кого оформлена квартира, машина, депозит чи інша річ.
До спільної сумісної власності можуть належати:
| Майно або дохід | Загальний правовий режим |
|---|---|
| Заробітна плата, пенсія, стипендія | Спільне майно після внесення до сімейного бюджету |
| Квартира або будинок, куплені у шлюбі | Переважно спільна сумісна власність |
| Автомобіль, побутова техніка, меблі | Спільне майно, якщо придбані для сім’ї |
| Дохід від підприємництва | Може належати до спільного майна |
| Банківські заощадження | Спільні, якщо накопичені за час шлюбу |
| Боргові зобов’язання | Можуть бути спільними, якщо виникли в інтересах сім’ї |
Той факт, що один із подружжя не мав самостійного доходу через догляд за дітьми, ведення домашнього господарства, навчання або хворобу, не позбавляє його права на спільне майно.
Верховний Суд пояснює, що майно, набуте під час шлюбу, презюмується спільним: дружина або чоловік не повинні окремо доводити своє право на нього. Спростувати цю презумпцію має той, хто стверджує, що конкретний об’єкт є особистою власністю.
«Презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, може бути спростована» — правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 60 Сімейного кодексу України.
Що вважається особистою приватною власністю
Не все, що подружжя отримує у шлюбі, автоматично стає спільним. Особиста власність подружжя зазвичай охоплює:
- майно, придбане до реєстрації шлюбу;
- подарунки, адресовані конкретному чоловікові або дружині;
- спадщину;
- речі індивідуального користування;
- майно, придбане за особисті кошти;
- страхові виплати та компенсації особистого характеру;
- премії й нагороди за особисті заслуги, якщо суд не встановить іншого.
Спір часто виникає, коли квартира куплена у шлюбі, але частину вартості один із партнерів сплатив коштами від продажу дошлюбного майна. У такій ситуації необхідно зберігати договори, банківські виписки, платіжні доручення та інші документи, які підтверджують походження грошей.
Особисте майно може частково або повністю перейти до режиму спільної власності, якщо за час шлюбу його вартість істотно збільшилася внаслідок спільних вкладень чи праці. Наприклад, старий будинок одного з партнерів був капітально перебудований за сімейні кошти.
Як подружжя розпоряджається спільним майном
Розпорядження майном подружжя здійснюється за взаємною згодою. У повсякденних побутових операціях закон виходить із того, що один партнер діє зі згоди другого. Проте для значних правочинів згода повинна бути чітко підтверджена.
Нотаріально посвідчена згода другого з подружжя зазвичай потрібна, коли продається, дарується, передається в іпотеку або іншим способом відчужується нерухомість чи інше цінне майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Практичні правила:
- Перед купівлею нерухомості фіксуйте джерело коштів.
- Не підписуйте кредитні договори для потреб сім’ї без обговорення умов.
- Зберігайте документи на дорогі покупки.
- Перевіряйте, чи потрібна нотаріальна згода другого з подружжя.
- За потреби визначте майновий режим шлюбним договором.
Реєстрація автомобіля або квартири лише на одного партнера не гарантує, що майно буде визнано його особистою власністю.
Обов’язок матеріально підтримувати одне одного
Дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного. Утримання одного з подружжя може надаватися добровільно або стягуватися через суд.
Право вимагати утримання зазвичай виникає, коли один із подружжя є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, а другий має можливість її надавати. Окремі гарантії передбачені для вагітної дружини, чоловіка або дружини, з якими проживає малолітня дитина, а також особи, яка доглядає дитину з інвалідністю.
Утримання може сплачуватися:
- добровільно за усною домовленістю;
- на підставі письмового договору;
- за нотаріально посвідченим договором;
- за рішенням суду у частці від доходу або твердій сумі.
Сам факт шлюбу не означає автоматичного присудження виплат. Суд оцінює потреби заявника, працездатність, доходи, майновий стан обох сторін та інші суттєві обставини.
Обов’язки щодо дітей і сімейного побуту
Батьківські права та обов’язки не залежать від того, хто більше заробляє або з ким фактично проживає дитина. Мати й батько повинні піклуватися про здоров’я, освіту, розвиток та матеріальне забезпечення дитини.
Подружжя також зобов’язане спільно дбати про сім’ю. Сімейний кодекс не встановлює штрафу за невиконання хатньої роботи, однак визнає працю з догляду за дітьми й ведення господарства повноцінним внеском у сімейне життя.
«Дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги» — стаття 55 Сімейного кодексу України.
Чи можна змінити законний режим шлюбним договором
Шлюбний договір в Україні дозволяє визначити майнові правила подружжя інакше, ніж передбачає загальний режим спільної сумісної власності.
У договорі можна встановити:
- яке майно буде особистим або спільним;
- порядок користування житлом;
- правила погашення кредитів;
- розподіл сімейних витрат;
- умови матеріального утримання;
- порядок поділу майна після розлучення.
Шлюбний договір не може обмежувати особисту свободу, право на звернення до суду, права дітей або ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Він регулює передусім майнові відносини, а не поведінку, почуття чи особисті рішення.
Як захистити свої права у шлюбі
Спочатку доцільно зафіксувати домовленості письмово: укласти договір про поділ майна, визначити порядок користування житлом, оформити аліментні зобов’язання або шлюбний договір. У конфліктній ситуації слід зберігати договори, чеки, банківські виписки, документи про доходи та підтвердження вкладень у майно.
Коли домовитися неможливо, спір щодо власності, утримання, дітей або користування житлом розглядає суд. У випадку домашнього насильства необхідно звертатися до поліції та використовувати спеціальні механізми захисту, а не розглядати проблему лише як сімейний конфлікт.
Права подружжя базуються не на формальному розподілі ролей, а на рівності, добровільності та взаємній повазі. Документальне оформлення значних майнових рішень допомагає уникнути спорів, а своєчасна юридична консультація — захистити житло, кошти, право на утримання та інтереси дітей.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Як стати волонтером і чому це важливо
