Місцева ініціатива дає жителям громади право винести конкретне питання на розгляд сільської, селищної або міської ради. На відміну від звичайного звернення, належно оформлену ініціативу рада повинна розглянути на відкритому засіданні за участю представників ініціаторів, повідомляє редакція Избирком.
Порядок подання залежить не лише від закону, а й від статуту конкретної територіальної громади або окремого положення, затвердженого місцевою радою. Саме місцеві правила визначають склад ініціативної групи, кількість необхідних підписів, форму документів, строки перевірки та процедуру включення питання до порядку денного.
Що таке місцева ініціатива
Місцева ініціатива — це форма безпосередньої участі жителів у місцевому самоврядуванні, за допомогою якої вони можуть ініціювати розгляд радою питання, що належить до повноважень органів місцевого самоврядування.
Правову основу цього механізму встановлює стаття 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Закон не встановлює єдиного для всіх громад пакета документів або однакової кількості підписів. Детальну процедуру має визначити сама рада або статут територіальної громади.
«Жителі мають право ініціювати розгляд радою у порядку місцевої ініціативи будь-якого питання».
Ініціатива може містити не лише загальну пропозицію, а й підготовлений проєкт рішення ради. Такий формат практичніший, оскільки депутатам пропонують готову юридичну конструкцію: що саме потрібно ухвалити, який орган має виконати рішення, з якого бюджету фінансувати заходи та в які строки звітувати.
Місцева ініціатива не гарантує позитивного голосування, але гарантує офіційний розгляд питання, якщо процедуру подання дотримано.
Хто може подати місцеву ініціативу
Право ініціювати питання належить жителям відповідної територіальної громади. Після змін до законодавства використовується поняття «жителі», а не лише «члени територіальної громади», однак практичні вимоги до підтвердження проживання необхідно шукати в місцевому положенні.
У більшості громад ініціативу подає не одна людина, а ініціативна група. Її мінімальна чисельність може відрізнятися: одна рада встановлює вимогу щодо трьох осіб, інша вимагає п’ять, десять або більше учасників. Загальнонаціонального універсального числа немає.
Місцеві правила можуть вимагати:
- досягнення визначеного віку;
- проживання на території громади;
- зазначення адреси зареєстрованого або задекларованого місця проживання;
- створення ініціативної групи;
- визначення уповноваженого представника;
- збір певної кількості підписів жителів;
- подання проєкту рішення або обґрунтування пропозиції.
Обмежувати право участі довільними умовами рада не може. Водночас заявники повинні виконати формальні вимоги, передбачені чинним статутом громади або положенням про місцеві ініціативи.
Де знайти правила своєї громади
Перед підготовкою документів потрібно перевірити офіційний сайт ради. Необхідний документ може називатися «Положення про місцеві ініціативи», «Порядок внесення місцевої ініціативи» або бути окремим розділом статуту територіальної громади.
Пошук доцільно проводити за такими запитами:
- назва громади та «місцева ініціатива»;
- назва ради та «статут територіальної громади»;
- назва ради та «положення про громадську участь»;
- назва ради та «порядок внесення місцевих ініціатив».
Якщо документа немає у відкритому доступі, його можна запросити в ради як публічну інформацію. Окремо слід уточнити, який структурний підрозділ приймає пакет документів: секретар ради, загальний відділ, центр надання адміністративних послуг або канцелярія.
Як працює місцева ініціатива
Конкретна процедура різниться між громадами, але типовий шлях складається з кількох послідовних етапів.
1. Формулювання питання
Ініціатори визначають проблему та бажане рішення. Формулювання має стосуватися повноважень місцевої ради або її виконавчих органів.
Недостатньо написати «покращити транспортне сполучення». Практичніше вимагати провести обстеження маршруту, підготувати нову транспортну схему, передбачити зупинку в конкретному місці або винести на розгляд проєкт регуляторного рішення.
2. Створення ініціативної групи
Група оформлює протокол установчих зборів, визначає представника та готує текст ініціативи. У протоколі можуть зазначатися дані учасників, результати голосування, назва питання і повноваження представника.
3. Підготовка документів
Порядок подання місцевої ініціативи може вимагати заяву, пояснювальну записку, проєкт рішення, список членів групи, протокол зборів та підписні листи. Якщо пропозиція передбачає бюджетні витрати, доцільно додати орієнтовний розрахунок і можливе джерело фінансування.
Чим конкретніше сформульований проєкт рішення, тим складніше звести його розгляд до загальної дискусії без результату.
4. Збір підписів
Не всі громади встановлюють однаковий поріг підтримки. Кількість підписів може залежати від чисельності населення, території, якої стосується питання, або виду ініціативи.
У підписному листі зазвичай зазначають назву ініціативи, прізвище та ім’я підписанта, дату народження, адресу проживання, дату підпису й особистий підпис. Перелік персональних даних потрібно брати лише з чинного місцевого положення, а не копіювати з документів іншої громади.
5. Реєстрація і перевірка
Рада реєструє пакет документів та перевіряє його відповідність установленим вимогам. Підставами для повернення можуть бути неповний пакет, недостатня кількість підписів, відсутність підтвердження повноважень представника або порушення форми підписних листів.
Відмова має спиратися на конкретну норму місцевого акта чи закону. Формулювання на кшталт «питання недоцільне» не замінює юридичного обґрунтування.
6. Розгляд радою
Належно внесена ініціатива підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради. Представники ініціативної групи мають брати участь у розгляді питання. Це прямо випливає зі статті 9 профільного закону та роз’яснень порталу «Децентралізація».
«Місцева ініціатива підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради».
За результатами рада може підтримати проєкт, відхилити його, направити на доопрацювання, передати до профільної комісії або ухвалити альтернативне рішення. Представнику ініціативної групи доцільно заздалегідь вимагати повідомлення про дату засідання та перевірити, чи включене питання до оприлюдненого порядку денного.
Які питання можна порушувати
Місцева ініціатива стосується питань, віднесених законом до компетенції органів місцевого самоврядування. Йдеться про управління комунальним майном, місцеві програми, благоустрій, транспорт, освіту, культуру, соціальні послуги, охорону довкілля та використання коштів місцевого бюджету.
Через цей механізм можна запропонувати:
- створити або змінити місцеву цільову програму;
- облаштувати укриття, пішохідний перехід, зупинку чи громадський простір;
- запровадити програму стерилізації безпритульних тварин;
- змінити правила благоустрою;
- передбачити фінансування реабілітаційних чи соціальних послуг;
- провести аудит комунального підприємства;
- встановити порядок громадського контролю за певною програмою;
- надати статус або назву об’єкту комунальної власності;
- розглянути питання оренди, ремонту чи використання комунального приміщення.
Не можна вимагати від місцевої ради ухвалити рішення, яке належить до виключної компетенції Верховної Ради, Кабінету Міністрів, суду, прокуратури або центрального органу виконавчої влади. Міська рада, наприклад, не може змінити ставку загальнодержавного податку, скасувати вирок суду чи встановити загальноукраїнську соціальну виплату.
Правильно обраний адресат визначає, чи матиме ініціатива юридичну перспективу ще до збору підписів.
Якщо проблема частково виходить за межі повноважень ради, ініціативу можна сформулювати через доступні їй інструменти. Замість вимоги змінити державний закон доречно запропонувати раді звернутися до парламенту, створити місцеву програму або профінансувати захід у межах бюджету громади.
Чим місцева ініціатива відрізняється від петиції
Місцева ініціатива і петиція мають спільну мету: донести суспільно значуще питання до органу влади. Водночас їхній юридичний формат, процедура та очікуваний результат відрізняються.
| Критерій | Місцева ініціатива | Електронна петиція |
|---|---|---|
| Правова основа | Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», статут або положення громади | Закон «Про звернення громадян», місцевий порядок |
| Хто подає | Зазвичай ініціативна група жителів | Одна особа створює петицію, інші підтримують її онлайн |
| Форма | Заява, протокол, підписи, іноді проєкт рішення | Електронний текст на офіційній платформі |
| Підтримка | Паперові або інші визначені громадою підписи | Електронні підписи протягом установленого строку |
| Результат | Розгляд питання радою на відкритому засіданні | Офіційний розгляд і відповідь після досягнення порогу |
| Участь автора | Представники групи беруть участь у засіданні | Автор не завжди бере участь у засіданні ради |
| Практична мета | Домогтися розгляду конкретного проєкту рішення | Показати суспільну підтримку вимоги або проблеми |
Порядок електронних петицій регулює стаття 23-1 Закону України «Про звернення громадян». Кількість підписів і строк їх збору для петиції до органу місцевого самоврядування визначає статут громади. Петицію оприлюднюють на офіційному сайті органу або на сайті громадського об’єднання, яке забезпечує збір підписів.
«Кількість підписів громадян на підтримку електронної петиції визначається статутом територіальної громади».
Петиція зручніша для швидкої мобілізації великої кількості людей. Вона потребує менше організаційних дій, але нерідко завершується письмовою відповіддю органу влади без винесення повноцінного проєкту рішення на голосування.
Чим місцева ініціатива відрізняється від петиції на практиці, найкраще видно за рівнем підготовки. Петиція фіксує вимогу та збирає підтримку, тоді як ініціатива може одразу містити проєкт рішення, фінансове обґрунтування і механізм виконання.
Як підготувати ініціативу без формальних помилок
Перед збором підписів потрібно отримати актуальну редакцію статуту громади та положення про місцеві ініціативи. Не слід використовувати шаблон іншого міста без перевірки: вимоги до кількості учасників, підписних листів і документів можуть відрізнятися.
Практичний алгоритм виглядає так:
- Перевірити, чи належить питання до повноважень ради.
- Знайти місцеве положення та чинні форми документів.
- Сформувати ініціативну групу і скласти протокол.
- Підготувати коротке обґрунтування та проєкт рішення.
- Уточнити вимоги до персональних даних у підписних листах.
- Зібрати підписи з резервом на випадок визнання частини записів недійсними.
- Подати документи з описом вкладення або отримати відмітку про реєстрацію.
- Контролювати перевірку, роботу профільної комісії та включення питання до порядку денного.
- Підготувати представника до виступу на засіданні.
- Отримати копію рішення та контролювати його виконання.
У тексті проєкту рішення потрібно уникати декларативних формулювань. Замість «сприяти ремонту дороги» доречно написати, якому виконавчому органу доручається обстеження, до якої дати він має підготувати кошторис і коли питання фінансування виноситься на бюджетну комісію.
FAQ
Чи може одна людина подати місцеву ініціативу?
Це залежить від статуту або положення конкретної громади. Закон закріплює право жителів ініціювати розгляд питання, але місцева рада визначає склад ініціативної групи та пакет документів.
Скільки підписів потрібно зібрати?
Єдиного загальноукраїнського порогу немає. Необхідну кількість встановлює громада у своєму статуті або окремому положенні.
Чи зобов’язана рада підтримати ініціативу?
Ні. Рада зобов’язана розглянути належно подану ініціативу, але депутати можуть підтримати, відхилити або доопрацювати запропонований проєкт.
Чи можна подати ініціативу онлайн?
Така можливість має бути прямо передбачена місцевим порядком або електронними сервісами ради. Сам факт надсилання документа електронною поштою не завжди означає дотримання процедури.
Що робити, якщо рада відмовляється реєструвати документи?
Потрібно вимагати письмове рішення із зазначенням правових підстав. Дії або бездіяльність посадових осіб можна оскаржити керівництву ради, уповноваженому органу чи в адміністративному суді.
Що краще подати: ініціативу чи петицію?
Петиція підходить для швидкого збору публічної підтримки. Місцева ініціатива ефективніша, коли підготовлено конкретний проєкт рішення і потрібен його розгляд на відкритому засіданні ради.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Громадський бюджет участі: як подати проєкт, пройти голосування, перемогти і реалізувати ідею міста
