Дорослій людині недостатньо щеплень, отриманих у дитинстві. Захист від дифтерії та правця поступово слабшає, сезонні віруси змінюються, а вік, вагітність, хронічні захворювання, робота й подорожі створюють нові ризики. В Україні обов’язковою для дорослих залишається ревакцинація проти дифтерії та правця кожні десять років, а решту вакцин підбирають за історією щеплень і станом здоров’я, повідомляє редакція Избирком.
Щеплення для дорослих потрібні не лише для зниження ймовірності зараження. Вони зменшують ризик тяжкого перебігу, госпіталізації, ускладнень і передачі інфекції людям, для яких хвороба особливо небезпечна. Всесвітня організація охорони здоров’я оцінює, що імунізація щороку запобігає приблизно 3,5–5 мільйонам смертей від вакцинокерованих захворювань.
Відсутність запису про щеплення не означає, що вакцинацію вже неможливо відновити: дорослим складають наздоганяльну схему без необхідності починати всі курси заново.
Обов’язкова ревакцинація проти дифтерії та правця
За українським календарем останню планову дитячу дозу вакцини проти дифтерії та правця вводять у 16 років. Після цього ревакцинація дорослих потрібна у 26 років, а надалі кожні десять років: у 36, 46, 56 років і далі без верхньої вікової межі.
Для планового щеплення дорослих зазвичай застосовують вакцину АДП-М зі зменшеним вмістом дифтерійного анатоксину. Вакцинація в державних або комунальних медичних закладах за календарем проводиться безоплатно. Актуальні правила та перелік інфекцій містить Календар профілактичних щеплень Міністерства охорони здоров’я України.
«Останнє щеплення проти цих хвороб у дитячому віці роблять у 16 років. Але ревакцинація має повторюватися у 26, 36 і далі, кожні 10 років», — пояснювало Міністерство охорони здоров’я України.
Дифтерія поширюється переважно повітряно-крапельним шляхом і може уражати дихальні шляхи, серце та нервову систему. Правець не передається між людьми: його збудник потрапляє в організм через пошкоджену шкіру, забруднену рану, укус або опік. Саме тому відсутність контактів із хворими не захищає від правця.
Якщо людина не вакцинувалася в дитинстві або не має підтвердженої історії щеплень, лікар може призначити первинний курс із кількох доз за індивідуальною схемою. Пропущений десятирічний термін не є підставою відкладати вакцинацію ще на рік чи чекати наступної «круглої» дати.
Вакцинація проти грипу щороку
Вакцинація від грипу рекомендована щосезону, оскільки склад вакцини оновлюють відповідно до прогнозованої циркуляції штамів. Оптимальним періодом вважають початок осені, але щепитися можна й пізніше, доки віруси грипу продовжують циркулювати.
Одна доза особливо потрібна людям із підвищеним ризиком ускладнень:
- особам віком від 60–65 років;
- людям із хворобами серця, легень, нирок, печінки або цукровим діабетом;
- вагітним;
- медичним працівникам;
- людям з ослабленою імунною системою;
- тим, хто постійно контактує з немовлятами, літніми людьми або пацієнтами з тяжкими захворюваннями.
Вакцина не може спричинити грип, якщо не містить живого вірусу, здатного розмножуватися в організмі. Підвищення температури, біль у місці ін’єкції або втома після щеплення є проявами імунної відповіді, а не захворюванням на грип.
Щеплення не гарантує абсолютного захисту від зараження, але знижує ризик тяжкого перебігу та небезпечних ускладнень.
COVID-19 і щеплення для груп ризику
Потреба у вакцинації проти COVID-19 залежить від віку, попередніх доз, супутніх захворювань та актуальних рекомендацій МОЗ. В Україні ревакцинацію насамперед передбачають для людей із груп ризику, у яких імовірність тяжкого перебігу та госпіталізації вища.
До таких груп можуть належати люди старшого віку, пацієнти з імунодефіцитними станами, серцево-судинними, легеневими, онкологічними та іншими хронічними захворюваннями. Схему визначають за датою останньої дози, перенесеним захворюванням і наявністю вакцин у конкретному закладі.
«Вакцинація у будь-якому віці є необхідною для повного використання потенціалу імунізації», — наголошує Всесвітня організація охорони здоров’я, включаючи до дорослих програм захист від грипу, COVID-19, пневмококової інфекції, правця та інших хвороб.
Рішення про чергову дозу доцільно ухвалювати з сімейним лікарем, особливо після трансплантації, хіміотерапії, приймання імуносупресивних препаратів або за наявності тяжких алергічних реакцій у минулому.
Які вакцини потрібні, якщо немає дитячих щеплень
Відсутність паперової картки не завжди означає повну відсутність вакцинації. Дані можуть зберігатися в медичній інформаційній системі, амбулаторній карті, архіві поліклініки або попередньому медичному закладі. Проте лише усного припущення про перенесену інфекцію недостатньо для підтвердження захисту.
Дорослому без достовірної історії щеплень можуть рекомендувати:
- Відновити курс проти дифтерії та правця.
- Отримати дві дози вакцини КПК проти кору, паротиту та краснухи, якщо немає документального підтвердження вакцинації або медично підтвердженого імунітету.
- Пройти курс проти гепатиту B, особливо за професійного, побутового чи медичного ризику контакту з кров’ю.
- Перевірити потребу у вакцинації проти поліомієліту, кашлюку та вітряної віспи.
- Додати рекомендовані вакцини відповідно до віку та хронічних захворювань.
Чи потрібно робити аналізи на антитіла
Лабораторний аналіз потрібен не перед кожним щепленням. Для багатьох вакцин простіше, дешевше й надійніше провести вакцинацію за наздоганяльною схемою, ніж перевіряти антитіла. Надлишкова доза більшості інактивованих вакцин зазвичай не створює додаткового ризику, але конкретне рішення приймає лікар.
Аналіз може бути доцільним у визначених клінічних ситуаціях, наприклад для оцінювання імунітету до гепатиту B у медичних працівників або пацієнтів з імунними порушеннями. Результат потрібно трактувати з урахуванням типу тесту, часу після вакцинації та особливостей імунної системи.
Рекомендовані щеплення за віком і станом здоров’я
Окрім календарних вакцин, дорослим можуть бути потрібні щеплення проти пневмококової інфекції, вірусу папіломи людини, гепатитів A і B, вітряної віспи, оперізувального герпесу, менінгококової інфекції та кашлюку. Їх не призначають однаково всім: значення мають вік, професія, діагнози, попередні дози та заплановані поїздки.
| Вакцина | Кому насамперед рекомендована | Типова причина |
|---|---|---|
| Пневмококова | Літнім людям і пацієнтам із хронічними хворобами | Зниження ризику пневмонії, менінгіту та інвазивної інфекції |
| ВПЛ | Молодим дорослим, які не завершили курс раніше | Профілактика раку та передракових змін |
| Гепатит B | Медпрацівникам, людям із ризиком контакту з кров’ю | Захист від хронічного гепатиту, цирозу та раку печінки |
| Гепатит A | Мандрівникам і людям із хворобами печінки | Захист від інфекції, що передається через воду та їжу |
| Вітряна віспа | Дорослим без щеплення та підтвердженої хвороби | У дорослому віці інфекція частіше має тяжкий перебіг |
| Оперізувальний герпес | Людям старшого віку та окремим групам ризику | Зниження ризику герпесу й тривалого нервового болю |
| Менінгококова | Людям із певними імунними станами, мандрівникам | Профілактика менінгіту та сепсису |
Вакцинація від ВПЛ дорослим може мати сенс і після початку статевого життя. Вона не лікує вже наявну інфекцію, але здатна захистити від типів вірусу, з якими людина ще не контактувала. Вікові межі, кількість доз та доцільність вакцинації залежать від конкретної вакцини й індивідуального ризику.
Що більше хронічних захворювань має людина, то небезпечнішою для неї може бути інфекція, а не вакцина.
Щеплення під час вагітності, після травми та перед подорожжю
Під час вагітності дозволені не всі вакцини. Інактивовану вакцину проти грипу можуть застосовувати в будь-якому триместрі, а вакцинацію проти кашлюку в складі комбінованої вакцини проводять у визначений період для передачі антитіл дитині. Живі вакцини, зокрема КПК і вакцина проти вітряної віспи, під час вагітності зазвичай протипоказані, тому їх краще отримати на етапі планування.
Після забрудненої рани, укусу тварини, проколу або опіку лікар оцінює потребу в екстреній профілактиці правця. Значення мають характер травми й дата останньої дози. За високого ризику може знадобитися не лише вакцина, а й протиправцевий імуноглобулін.
Перед поїздкою набір щеплень залежить від країни, сезону, маршруту й умов проживання. Деякі держави вимагають міжнародний сертифікат про вакцинацію проти жовтої гарячки, а для паломництва або перебування в регіонах спалахів можуть діяти додаткові правила. ВООЗ рекомендує перевіряти вимоги країни призначення та вакцинуватися завчасно, оскільки для формування захисту іноді потрібно кілька доз.
Як скласти особистий календар вакцинації
Починати потрібно не з довільного переліку вакцин, а з відновлення історії щеплень. Сімейний лікар зіставляє отримані дози з чинним календарем, оцінює хронічні хвороби, алергії, професійні ризики й плани щодо вагітності або подорожей.
Практичний порядок дій:
- Зібрати паперові довідки, виписки та електронні записи про вакцинацію.
- Перевірити дату останнього щеплення проти дифтерії та правця.
- Уточнити, чи були отримані дві дози КПК і повний курс проти гепатиту B.
- Обговорити щорічну вакцинацію проти грипу та актуальну дозу проти COVID-19.
- Визначити додаткові вакцини за віком, професією та станом здоров’я.
- Зафіксувати нові дози в електронній системі та зберегти копії документів.
«Рекомендації ВООЗ щодо рутинної імунізації охоплюють усі вікові групи: дітей, підлітків і дорослих», — зазначено в офіційних таблицях Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Календар щеплень дорослих не зводиться до одного універсального списку. Базою є ревакцинація проти дифтерії та правця кожні десять років, сезонне щеплення проти грипу, актуальний захист від COVID-19 для груп ризику та відновлення пропущених дитячих доз. Решту вакцин додають відповідно до віку, стану здоров’я, професії й подорожей.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Як тепер встановлюють інвалідність замість МСЕК: експертні команди, оцінювання і оскарження рішення МОЗ
