Шлюбний договір дозволяє подружжю або майбутньому подружжю заздалегідь визначити правила щодо майна, житла, сімейних витрат та взаємного утримання. Це не документ про особисту поведінку в шлюбі, а юридичний інструмент для врегулювання майнових питань, повідомляє редакція Избирком.
В Україні шлюбний договір можуть укласти особи, які вже подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, а також чоловік і жінка, шлюб яких зареєстрований. Тривалість сімейного життя значення не має: договір можна оформити як перед весіллям, так і через кілька років після нього. Основні правила встановлені статтями 92–103 Сімейного кодексу України.
Шлюбний договір не є обов’язковою умовою реєстрації шлюбу та укладається виключно за взаємним бажанням сторін.
Що таке шлюбний договір
Шлюбний договір є письмовою домовленістю, у якій сторони визначають свої майнові права й обов’язки. Він може змінювати загальні правила, які автоматично застосовуються до майна подружжя за Сімейним кодексом.
За загальним правилом майно, придбане під час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю незалежно від того, на кого оформлена квартира, автомобіль або банківський рахунок. У договорі можна передбачити інший режим: особисту власність одного з подружжя, спільну часткову власність або конкретний порядок поділу.
Договір не припиняє шлюб і не замінює процедуру розлучення. Його призначення полягає в тому, щоб установити зрозумілі майнові правила під час спільного життя та після можливого припинення шлюбу.
«Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям».
Документ може діяти протягом усього шлюбу, у визначений сторонами період або до настання конкретної обставини. Окремі положення, наприклад щодо утримання чи користування житлом, можуть зберігати чинність і після розлучення.
Що можна передбачити у шлюбному договорі
Зміст договору залежить від складу майна, доходів, кредитних зобов’язань і сімейних планів сторін. Стандартного універсального тексту немає, оскільки формальне копіювання чужого документа часто залишає неврегульованими саме ті ризики, через які виникають спори.
У договорі можна визначити:
- яке майно залишатиметься особистою приватною власністю кожного;
- чи поширюватиметься режим спільної власності на майно, придбане під час шлюбу;
- частки чоловіка і дружини у квартирі, будинку, автомобілі або сімейному бізнесі;
- порядок користування житлом, що належить одному з подружжя;
- участь кожної сторони у сплаті кредитів і сімейних витрат;
- порядок поділу майна після розлучення;
- умови матеріального утримання одного з подружжя;
- використання майна для забезпечення потреб дітей або інших членів сім’ї.
Що регулює шлюбний договір, сторони визначають у межах закону. Наприклад, квартира, придбана після весілля за кошти одного з подружжя, може визнаватися його особистою власністю. Для спільного майна можна встановити частки 60 на 40 або інше співвідношення, якщо це не створює для однієї сторони надзвичайно невигідного матеріального становища.
Найкориснішими є конкретні положення, у яких зазначені вид майна, порядок оплати, частки сторін, строки та наслідки невиконання домовленостей.
Житло та право користування ним
У договорі можна визначити, чи матиме один із подружжя право проживати у квартирі другого, скільки триватиме таке право та що відбудеться після розлучення. Допускається умова про звільнення житла з компенсацією або без неї.
Сторони також можуть погодити проживання родичів у спільному чи особистому житлі. Проте така домовленість не повинна порушувати права дітей, інших власників або осіб, які мають самостійне законне право користування приміщенням.
Утримання одного з подружжя
Договір може встановлювати право чоловіка або дружини на матеріальне утримання незалежно від непрацездатності чи потреби в допомозі. У тексті доцільно вказати суму, періодичність виплат, строк утримання, підстави для перегляду розміру та умови припинення платежів.
Якщо договір містить чіткі умови, розмір і строки виплати аліментів одному з подружжя, заборгованість у передбачених законом випадках може стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Що не можна включати до договору
Шлюбний договір не може регулювати особисті немайнові відносини. У ньому не можна юридично зобов’язати чоловіка або дружину зберігати вірність, виконувати хатню роботу, проводити певну кількість часу із сім’єю, змінити місце роботи чи погоджувати особисті рішення.
Також договір не визначає, з ким після розлучення проживатиме дитина, як часто другий із батьків спілкуватиметься з нею або хто прийматиме рішення щодо лікування та освіти. Майнові обов’язки батьків передбачити можна, але обсяг установлених законом прав дитини зменшувати не дозволено.
«Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини».
Договір не повинен ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Ризик оскарження виникає, наприклад, коли за однією стороною закріплюється все цінне майно, а друга залишається без житла, компенсації та реальної можливості забезпечувати власні потреби.
Ще одне обмеження стосується передачі зареєстрованого майна. Сам по собі шлюбний договір не може бути документом, за яким квартира, будинок, земельна ділянка чи автомобіль безпосередньо переходять у власність другого з подружжя. Для такої передачі потрібен окремий правочин і державна реєстрація права.
| Можна передбачити | Не можна передбачити |
|---|---|
| Режим особистої або спільної власності | Обов’язок зберігати вірність |
| Частки у спільному майні | Заборону працювати або навчатися |
| Порядок користування житлом | Особисті способи виховання дитини |
| Утримання чоловіка або дружини | Зменшення законних прав дитини |
| Розподіл сімейних витрат і кредитів | Передачу квартири у власність лише текстом договору |
Коли укладають шлюбний договір
Коли укладають шлюбний договір, залежить від статусу сторін. До реєстрації шлюбу підписати його можуть лише особи, які вже подали заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Простого наміру одружитися недостатньо.
Після реєстрації шлюбу договір можна укласти в будь-який момент. Закон не встановлює граничного строку, тому подружжя може врегулювати майнові питання після придбання нерухомості, відкриття бізнесу, оформлення кредиту, народження дитини або зміни фінансового становища.
Момент набрання чинності залежить від часу оформлення:
- Договір, підписаний до весілля, починає діяти в день державної реєстрації шлюбу.
- Договір між особами, які вже перебувають у шлюбі, діє з дня нотаріального посвідчення.
- Окремі умови можуть діяти після розлучення, якщо це прямо записано в документі.
Якщо стороною договору до реєстрації шлюбу є неповнолітня особа, потрібна письмова згода батьків або піклувальника. Справжність підпису на такій згоді засвідчує нотаріус.
Чи обов’язково звертатися до нотаріуса
Нотаріальне посвідчення шлюбного договору є обов’язковим. Усна домовленість, розписка або підписаний удома текст не створюють повноцінного шлюбного договору.
«Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується».
Порядок вчинення нотаріальних дій передбачає складання договору у трьох оригінальних примірниках. По одному отримує кожна сторона, ще один залишається у справах нотаріуса. Недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення робить договір нікчемним.
Для оформлення зазвичай потрібні паспорти, реєстраційні номери облікових карток платників податків, свідоцтво про шлюб або підтвердження подання заяви на його реєстрацію. Якщо умови стосуються конкретного майна, нотаріус може попросити правовстановлювальні документи, відомості з реєстрів, кредитні договори чи інші матеріали.
Нотаріус посвідчує правочин, але фінансові наслідки кожної умови сторони мають оцінити до підписання документа.
Як підготувати практичний текст договору
Підготовку краще починати не з пошуку шаблону, а з переліку активів, боргів і майбутніх великих витрат. У документі потрібно уникати нечітких формулювань на кшталт «справедлива частина майна» або «розумна сума утримання», якщо немає способу визначити конкретний розмір.
Практична послідовність може бути такою:
- Скласти перелік нерухомості, транспорту, корпоративних прав, депозитів, кредитів і цінного рухомого майна.
- Визначити, що залишатиметься особистою власністю, а що стане спільним.
- Узгодити порядок придбання нового майна та підтвердження джерела коштів.
- Розподілити платежі за іпотекою, позиками, орендою та утриманням житла.
- Описати порядок користування квартирою або будинком після розлучення.
- Установити строки, суми та умови матеріального утримання.
- Передбачити спосіб внесення змін і врегулювання спорів.
Кожен обов’язок повинен мати зрозумілий строк виконання. Якщо передбачена компенсація, у договорі доцільно зазначити її суму або формулу розрахунку, валюту платежу, строк та банківські реквізити.
Чи можна змінити або припинити договір
Зміна шлюбного договору можлива за спільною згодою подружжя. Сторони укладають окрему угоду про внесення змін, яка також підлягає нотаріальному посвідченню. Усна домовленість не скасовує і не коригує раніше посвідчені умови.
Односторонньо переписати договір не можна. Проте один із подружжя має право звернутися до суду з вимогою про зміну, якщо цього потребують його істотні інтереси, інтереси дітей або непрацездатних повнолітніх дочки чи сина.
«Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається».
Необхідно розрізняти відмову, розірвання та визнання недійсним. Це різні юридичні процедури з різними наслідками.
- Спільна відмова оформлюється заявою подружжя нотаріусу. Сторони обирають, із якого моменту припиняються встановлені договором права та обов’язки.
- Розірвання шлюбного договору на вимогу одного з подружжя відбувається через суд за наявності істотних підстав, зокрема коли виконання стало неможливим.
- Визнання недійсним здійснюється судом, якщо договір порушує вимоги закону, права сторони, дитини або іншої заінтересованої особи.
Сам факт розлучення не завжди припиняє всі умови договору: окремі положення можуть продовжувати діяти після припинення шлюбу.
Поширені запитання
Чи обов’язково укладати шлюбний договір перед весіллям?
Ні. Його можна укласти до реєстрації шлюбу після подання відповідної заяви або в будь-який момент протягом зареєстрованого шлюбу.
Чи можна укласти договір без нотаріуса?
Ні. Закон вимагає письмової форми та нотаріального посвідчення. Документ, підписаний сторонами без нотаріуса, не матиме сили належно оформленого шлюбного договору.
Чи можна записати, з ким залишиться дитина?
Ні. Договір не регулює особисті відносини між батьками та дітьми. У ньому можна передбачити майнове забезпечення дитини, але не зменшити її законні права.
Чи можна передати квартиру чоловікові або дружині за договором?
Не безпосередньо. Шлюбний договір може визначити режим майна або порядок його поділу, але передача права власності на нерухомість потребує окремого правочину та державної реєстрації.
Чи припиняється договір після розлучення?
Не обов’язково. Якщо сторони передбачили дію окремих положень після припинення шлюбу, вони залишаються чинними протягом установленого строку.
Чи може один із подружжя самостійно розірвати договір?
Самостійна відмова не допускається. За відсутності згоди другої сторони договір можна розірвати лише за рішенням суду та за наявності істотних підстав, передбачених законом.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Гарантійний ремонт товару: строки, права покупця, відмова сервісу та повернення коштів
