Заповіт визначає, кому після смерті власника перейдуть квартира, будинок, земельна ділянка, гроші, корпоративні права та інше майно. Документ діє лише після відкриття спадщини, тому до цього моменту заповідач зберігає право володіти, продавати, дарувати або обмінювати зазначені активи, повідомляє редакція Избирком.
Щоб заповіт не став причиною судового спору, недостатньо записати прізвище спадкоємця на аркуші паперу. Закон вимагає письмової форми, особистого підпису, належного посвідчення та державної реєстрації. Не менш важливо точно описати майно, визначити частки спадкоємців і врахувати осіб, які мають право на спадщину незалежно від змісту документа.
Що таке заповіт і хто може його скласти
За Цивільним кодексом України заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок її смерті. Право скласти його має людина з повною цивільною дієздатністю. Передати це право представнику, адвокату, родичу або іншій довіреній особі не можна.
«Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті».
Це означає, що як правильно скласти заповіт, вирішує сам власник майна. Спадкоємцями можуть бути родичі, сторонні фізичні особи, юридичні особи, територіальні громади або держава. Заповідач має право призначити одного спадкоємця, розподілити майно між кількома особами або позбавити спадкування окремих родичів без пояснення причин.
Заповіт не передає майно за життя і не обмежує власника в розпорядженні ним.
Документ може охоплювати все майно або лише його окрему частину. Дозволено заповісти й активи, яких на момент оформлення ще немає, але які можуть належати особі на день смерті. Якщо частина майна не згадана, вона спадкуватиметься за законом.
Що підготувати перед зверненням до нотаріуса
Практичне оформлення заповіту в Україні починається не з шаблону, а з інвентаризації майна. Потрібно з’ясувати, які об’єкти належать особисто заповідачу, що перебуває у спільній власності подружжя, чи існують кредити, іпотеки, арешти або корпоративні права.
Перед візитом до нотаріуса доцільно скласти перелік:
- нерухомості із точними адресами та реєстраційними даними;
- земельних ділянок із кадастровими номерами;
- транспортних засобів;
- банківських рахунків, вкладів і цінних паперів;
- часток у компаніях та майнових прав;
- людей або організацій, яким має перейти кожен актив.
Основні документи для заповіту включають паспорт або інший документ, що посвідчує особу, та реєстраційний номер облікової картки платника податків. Відомості про спадкоємців краще підготувати за офіційними документами: повне ім’я, дата народження, податковий номер за наявності та місце проживання. Це зменшує ризик, що після смерті виникнуть труднощі з ідентифікацією особи.
Правовстановлювальні документи на квартиру, будинок чи землю не є обов’язковими для посвідчення заповіту. Порядок вчинення нотаріальних дій прямо встановлює, що нотаріус не вимагає доказів права на майно, яке заповідається. Проте копії договорів, витягів із реєстрів або свідоцтв допомагають сформулювати розпорядження без помилок у характеристиках об’єкта.
Неточна адреса або помилковий кадастровий номер не завжди роблять заповіт недійсним, але можуть спричинити спір щодо його змісту.
Як оформлюється заповіт у нотаріуса
Звичайний заповіт у нотаріуса складається письмово із зазначенням місця і часу оформлення. Текст може написати сам заповідач або нотаріус з його слів. У другому випадку особа повинна прочитати документ уголос і підписати його.
Процедура зазвичай складається з п’яти кроків:
- Нотаріус встановлює особу та перевіряє її цивільну дієздатність.
- Заповідач повідомляє, кому і яке майно має перейти.
- Нотаріус готує текст та роз’яснює правові наслідки.
- Заповідач читає документ і підписує його особисто.
- Відомості про посвідчення вносяться до Спадкового реєстру.
«Посвідчення заповіту через представників не допускається».
Коли людина через хворобу або фізичну ваду не може підписати документ, за її дорученням це може зробити інша особа. Причину зазначають у тексті, а підпис засвідчує нотаріус. Спадкоємець, на користь якого складено заповіт, не може підписувати його замість заповідача.
Якщо заповідач не може самостійно прочитати текст, посвідчення проводять за участю щонайменше двох свідків. Свідками не можуть бути нотаріус, спадкоємці, близькі родичі спадкоємців та особи, які не здатні прочитати або підписати документ.
Кому можна залишити майно
Заповідач не зобов’язаний дотримуватися черговості спадкування, яка діє за законом. Квартиру можна залишити одній людині, земельну ділянку іншій, а кошти передати благодійній організації. Офіційна система безоплатної правничої допомоги також пояснює, що спадкоємцем не обов’язково має бути родич.
«Заповіт можна скласти на будь-кого, не обов’язково родича».
Коли спадкоємців кілька, у документі потрібно визначити частку кожного. Формулювання «залишаю все майно дітям» може призвести до рівного розподілу, хоча фактичний намір власника міг бути іншим. Надійніше вказати конкретні частки або закріпити окремі об’єкти за конкретними людьми.
| Варіант розпорядження | Як працює | Практичний ризик |
|---|---|---|
| Усе майно одній особі | Спадкоємець отримує всі активи та права | Можлива вимога осіб з обов’язковою часткою |
| Окремі об’єкти різним людям | Кожен отримує визначене майно | Помилки в описі об’єктів |
| Частки у всій спадщині | Майно ділиться у зазначених пропорціях | Спільна власність може спричинити конфлікти |
| Майно з умовою | Право виникає за передбаченої умови | Незаконна або аморальна умова є нікчемною |
Кого не можна повністю позбавити спадщини
Свобода заповіту обмежується правилом про обов’язкову частку у спадщині. Незалежно від змісту документа її мають малолітні та неповнолітні діти, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова або вдівець і непрацездатні батьки спадкодавця.
Кожна така особа отримує половину частки, яка належала б їй під час спадкування за законом. Наприклад, коли непрацездатний спадкоємець за законом мав би отримати одну третину майна, його обов’язкова частка становитиме одну шосту. Суд може зменшити її з урахуванням відносин між спадкоємцем і спадкодавцем та інших істотних обставин.
Наявність заповіту не гарантує, що зазначений у ньому спадкоємець отримає сто відсотків майна.
Окремо потрібно враховувати спільну сумісну власність подружжя. Людина може заповісти лише ту частину спільного майна, яка належить їй. Половина квартири, придбаної у шлюбі, за загальним правилом може належати другому з подружжя і не входити до спадкової маси.
Звичайний, секретний і спільний заповіт подружжя
Українське законодавство передбачає кілька форм заповіту. Вибір залежить від складу майна, сімейної ситуації та бажаного рівня конфіденційності.
Звичайний заповіт
Нотаріус ознайомлюється зі змістом, перевіряє відповідність закону та допомагає уникнути суперечливих формулювань. Для більшості ситуацій це найбезпечніший варіант.
Секретний заповіт
Текст подається нотаріусу в заклеєному конверті, а нотаріус не читає його. Після смерті конверт відкривають у присутності заінтересованих осіб і двох свідків. Ризик цієї форми полягає в тому, що нотаріус не може заздалегідь виявити незаконні умови, помилки або двозначні формулювання.
Заповіт подружжя
Подружжя може скласти спільний документ лише щодо майна, яке належить обом на праві спільної сумісної власності. Після смерті одного з подружжя його частка переходить другому, а визначені спадкоємці отримують майно після смерті останнього. За життя обох кожен із подружжя може відмовитися від такого заповіту нотаріально.
Як скасувати або змінити заповіт
Власник може в будь-який момент вирішити, як змінити заповіт, не отримуючи згоди спадкоємців. Допускається подання нотаріальної заяви про скасування, внесення змін або складення нового документа.
Пізніший заповіт скасовує попередній повністю або лише в частині, яка йому суперечить. Через це небезпечно створювати кілька документів із різними формулюваннями, не перевіривши їхню узгодженість. Найнадійніший спосіб змінити розподіл майна полягає у складанні нового повного тексту з чітким зазначенням волі власника.
Підставами для недійсності можуть бути:
- відсутність повної цивільної дієздатності заповідача;
- порушення письмової форми або порядку посвідчення;
- підписання документа неналежною особою;
- примус, обман або стан, за якого людина не усвідомлювала значення своїх дій;
- умови, що суперечать закону чи моральним засадам суспільства.
Заповіт із порушенням вимог до форми та посвідчення є нікчемним. Якщо волевиявлення не було вільним і не відповідало справжній волі людини, заінтересована особа може вимагати визнання документа недійсним у суді.
Поширені запитання
Чи можна скласти заповіт без нотаріуса?
У населеному пункті, де немає нотаріуса, документ може посвідчити уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування. В окремих ситуаціях це можуть зробити керівник лікарні, капітан українського судна, начальник експедиції, командир військової частини або начальник установи виконання покарань. Такі заповіти прирівнюються до нотаріальних, але для частини випадків потрібні свідки.
Чи потрібно повідомляти спадкоємця?
Ні. Згода або присутність спадкоємця під час оформлення не потрібна. Відомості про зміст документа охороняє таємниця заповіту.
Чи можна заповісти квартиру, якої ще немає у власності?
Так. Заповіт може охоплювати майно та права, які належатимуть людині на момент відкриття спадщини.
Чи можна залишити майно неповнолітній дитині?
Так. Вік спадкоємця не перешкоджає зазначенню його в заповіті. До досягнення повноліття управління успадкованим майном здійснюється з урахуванням правил опіки та піклування.
Чи втрачається заповіт після продажу зазначеного майна?
Сам документ може залишатися чинним, але розпорядження щодо проданого об’єкта фактично не виконується, оскільки на день смерті він уже не належить заповідачу.
Яка головна умова надійного заповіту?
Текст має однозначно визначати спадкоємців, майно та частки, не містити взаємних суперечностей і бути належно посвідченим. Помилки краще усунути за життя власника шляхом складення нового документа, оскільки після відкриття спадщини справжню волю доведеться встановлювати через тлумачення або суд.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Що варто знати, коли орендуєш житло: договір, застава, права орендаря та розірвання без конфліктів
