Спадкування за законом — це перехід майна, майнових прав і певних обов’язків померлої людини до визначених Цивільним кодексом України спадкоємців. Такий порядок застосовують, коли заповіту немає, його визнано недійсним, заповітом охоплено не все майно або зазначені в ньому спадкоємці не прийняли спадщину, повідомляє редакція Избирком.
Закон не розподіляє спадкове майно одночасно між усіма родичами. Спадкоємці отримують право на нього почергово: близькі члени сім’ї мають пріоритет перед дальшими родичами. Щоб фактично оформити квартиру, будинок, землю, автомобіль, банківський вклад чи інше майно, недостатньо лише довести спорідненість — необхідно своєчасно прийняти спадщину та звернутися до нотаріуса.
Коли застосовується спадкування за законом
Цивільний кодекс передбачає два основні способи спадкування: за заповітом і за законом. Заповіт має пріоритет, оскільки в ньому людина особисто визначає, кому після смерті має перейти її майно. Однак навіть наявність заповіту не завжди повністю усуває спадкування за законом.
Спадщина за законом розподіляється, якщо:
- померла людина не залишила заповіту;
- заповіт скасовано або визнано судом недійсним;
- у заповіті зазначено лише частину майна;
- спадкоємець за заповітом помер раніше за спадкодавця;
- спадкоємці за заповітом відмовилися від спадщини;
- вони не прийняли спадщину у встановлений строк;
- спадкоємців за заповітом усунено від права на спадкування;
- заповітом не визначено долю окремих активів.
Наприклад, людина могла заповісти квартиру дочці, але нічого не зазначити про земельну ділянку та банківський рахунок. У такому разі квартира переходитиме за заповітом, а земля і кошти — за правилами спадкування за законом.
До складу спадщини можуть входити нерухомість, транспортні засоби, гроші, корпоративні права, цінні папери, право вимоги за договором, частка у спільному майні та боргові зобов’язання. Водночас особисті немайнові права й обов’язки, нерозривно пов’язані з померлим, за загальним правилом не успадковуються.
«Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово» — частина перша статті 1258 Цивільного кодексу України.
Ключовим є не лише ступінь спорідненості, а й належність людини до конкретної черги, яка фактично закликається до спадкування.
Хто належить до першої черги спадкоємців
До першої черги належать:
- діти спадкодавця;
- той із подружжя, хто пережив померлого;
- батьки спадкодавця.
Дітьми вважаються як біологічні, так і усиновлені діти. Право на спадщину має також дитина, зачата за життя спадкодавця і народжена після його смерті. Розлучений чоловік або колишня дружина до першої черги вже не належать, оскільки на день відкриття спадщини зареєстрований шлюб припинено.
Фактичне спільне проживання без реєстрації шлюбу саме собою не робить партнера спадкоємцем першої черги. Особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю щонайменше п’ять років до відкриття спадщини, за загальним правилом належить до четвертої черги. Нерідко факт такого проживання доводиться встановлювати в суді за допомогою показань свідків, спільних рахунків, документів про ведення господарства та інших доказів.
У межах однієї черги спадщина зазвичай ділиться порівну. Якщо після померлого залишилися дружина, син і мати, кожен із них за відсутності інших юридичних обставин отримує по одній третині спадкового майна.
Проте спочатку нотаріус має визначити, яке майно дійсно належало спадкодавцеві. Якщо квартира була придбана подружжям у шлюбі та була їхньою спільною сумісною власністю, пережилий чоловік або дружина може мати право на власну половину квартири. До спадкової маси тоді входитиме лише частка померлого, яка й розподілятиметься між спадкоємцями.
П’ять черг спадкування за законом
Українське законодавство встановлює п’ять основних черг спадкоємців.
| Черга | Хто має право на спадщину |
|---|---|
| Перша | Діти, чоловік або дружина, які пережили спадкодавця, його батьки |
| Друга | Рідні брати та сестри, баба і дід з боку матері та батька |
| Третя | Рідні дядько та тітка |
| Четверта | Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років |
| П’ята | Інші родичі до шостого ступеня споріднення включно та утриманці, які не були членами сім’ї |
Кожна наступна черга отримує право на майно лише тоді, коли немає спадкоємців попередньої черги, їх усунено від спадкування, вони не прийняли спадщину або відмовилися від неї.
Наприклад, сестра померлого не ділитиме майно з його сином, оскільки син належить до першої черги, а сестра — до другої. Вона може успадковувати, якщо спадкоємців першої черги немає або вони з передбачених законом причин не отримали спадщину.
Ступінь споріднення визначають за кількістю народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця до цього числа не входить. Тому двоюрідні брати та сестри мають віддаленіше право на спадщину, ніж рідні брати й сестри.
Що означає спадкування за правом представлення
Право представлення у спадкуванні застосовують, коли родич, який мав би успадковувати, помер раніше за спадкодавця або одночасно з ним. Тоді в передбачених законом випадках його частку отримують нащадки.
Найпоширеніший приклад стосується онуків. Якщо син спадкодавця помер раніше за свого батька, діти цього сина можуть успадкувати ту частку, яку одержав би їхній батько, якби був живим.
Приклад:
- у спадкодавця було двоє дітей — син і дочка;
- син помер раніше, залишивши двох дітей;
- після смерті спадкодавця дочка отримує половину майна;
- друга половина, яка належала б синові, ділиться між двома онуками;
- кожен онук отримує по одній четвертій спадщини.
Право представлення не означає автоматичного переходу до будь-якого дальшого родича. Воно діє лише для визначених законом категорій і в межах частки померлого спадкоємця.
Чи можна змінити черговість спадкування
Черговість не є абсолютно незмінною. Закон допускає її коригування за договором між спадкоємцями або за рішенням суду.
Після відкриття спадщини спадкоємці можуть укласти нотаріально посвідчений договір про зміну черговості. Такий договір не повинен порушувати права спадкоємця, який у ньому не бере участі, а також права особи на обов’язкову частку.
Черговість може бути змінена і судом. Претендувати на спадкування разом із відповідною чергою може особа з наступної черги, якщо вона протягом тривалого часу опікувалася спадкодавцем, матеріально його забезпечувала або надавала іншу істотну допомогу, коли він через похилий вік, тяжку хворобу чи інвалідність перебував у безпорадному стані.
«В основі спадкування за законом лежить принцип черговості» — суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак під час фахового заходу щодо спадкового права у липні 2024 року.
Самого епізодичного спілкування, купівлі продуктів або допомоги по господарству зазвичай недостатньо. Суд оцінює сукупність обставин: тривалість догляду, стан здоров’я спадкодавця, обсяг матеріального забезпечення, регулярність допомоги та причинний зв’язок між безпорадним станом і потребою у сторонньому догляді.
У червні 2026 року Верховний Суд окремо наголосив, що за відсутності згоди інших спадкоємців питання про зміну черговості вирішується судом, а основною вимогою має бути надання особі права на спадкування разом із відповідною чергою.
Хто може бути усунений від спадкування
Навіть близький родич може втратити право на спадщину. Зокрема, суд може усунути від спадкування особу, яка умисно перешкоджала спадкодавцеві скласти, змінити або скасувати заповіт і цим сприяла виникненню права на спадкування для себе чи інших осіб.
Не мають права успадковувати особи, які умисно позбавили життя спадкодавця або іншого потенційного спадкоємця чи вчинили замах на їхнє життя. Виняток можливий щодо особи, яка вчинила замах на спадкодавця, але він, знаючи про це, усе одно призначив її спадкоємцем у заповіті.
Батьки можуть бути усунені від спадщини після дитини, якщо їх позбавили батьківських прав і ці права не були поновлені на момент відкриття спадщини. Так само не успадковують повнолітні діти, батьки або інші особи, які злісно ухилялися від законного обов’язку утримувати спадкодавця, якщо відповідні обставини встановлено судом.
Як прийняти спадщину за законом
Право на спадщину виникає у день смерті спадкодавця або в день, з якого його оголошено померлим. Загальний строк для прийняття спадщини становить шість місяців від дня її відкриття.
Спадкоємцю, який не проживав постійно зі спадкодавцем, потрібно подати нотаріусу або уповноваженій посадовій особі органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Особа, яка постійно проживала зі спадкодавцем на день його смерті, вважається такою, що прийняла спадщину, якщо протягом установленого строку не заявила про відмову. Однак навіть у цьому випадку слід звернутися до нотаріуса для заведення спадкової справи та підтвердити факт спільного проживання.
Для оформлення зазвичай потрібні:
- Паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків спадкоємця.
- Свідоцтво про смерть.
- Документи, що підтверджують родинні зв’язки.
- Довідки або інші докази останнього місця проживання спадкодавця.
- Правовстановлювальні документи на нерухомість, землю, автомобіль та інше майно.
- Документи про спільне проживання, якщо спадщина приймається без заяви.
- Рішення суду, якщо спорідненість, проживання однією сім’єю або інший юридичний факт встановлювали в судовому порядку.
Якщо документи про народження, шлюб чи зміну прізвища втрачені, спочатку варто спробувати отримати повторні свідоцтва або витяги з державних реєстрів. Коли відновити документи неможливо, факт родинних відносин може встановити суд.
Що буде, якщо пропустити шестимісячний строк
Спадкоємець, який не проживав зі спадкодавцем і не подав заяву протягом шести місяців, за загальним правилом вважається таким, що не прийняв спадщину.
Виправити ситуацію можна двома способами:
- отримати письмову згоду всіх спадкоємців, які вже прийняли спадщину, та подати заяву нотаріусу;
- звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку.
Суд надає додатковий строк не автоматично, а лише за наявності поважних причин, які об’єктивно заважали своєчасно подати заяву. Це можуть бути тривала тяжка хвороба, перебування в умовах, де звернення до нотаріуса було фактично неможливим, або інші істотні та документально підтверджені обставини.
Незнання законодавства, відсутність інформації про склад майна, похилий вік без доказів безпорадного стану чи сподівання, що інший родич оформить документи, не завжди визнаються достатніми підставами.
Спадкоємець повинен вчинити «активні дії для прийняття спадщини» у шестимісячний строк — висновок Великої Палати Верховного Суду у справі щодо пропуску строку через незнання про заповіт.
Звертатися до нотаріуса доцільно відразу після отримання свідоцтва про смерть, не відкладаючи процедуру до останніх тижнів шестимісячного строку.
Як діляться майно та борги померлого
За загальним правилом частки спадкоємців однієї черги є рівними. Водночас спадкоємці можуть змінити розподіл рухомого майна за усною домовленістю, а нерухомості або транспортних засобів — за письмовим договором, який підлягає нотаріальному посвідченню.
Разом із майном до спадкоємців можуть перейти борги померлого: залишок кредиту, борг за договором позики, невиконані майнові зобов’язання. Проте спадкоємець відповідає перед кредиторами лише в межах вартості отриманого майна. Він не повинен погашати борг померлого власними коштами понад вартість успадкованої частки.
Прийняти лише квартиру, відмовившись від кредитного боргу, не можна. Спадщина приймається як єдине ціле. Тому перед поданням заяви доцільно перевірити не тільки активи, а й можливі зобов’язання спадкодавця.
Відмовитися від спадщини можна протягом строку, встановленого для її прийняття. Така відмова має бути безумовною та охоплювати всю спадщину, а не окреме майно.
Коли видається свідоцтво про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину зазвичай видають після закінчення шестимісячного строку, коли нотаріус може визначити коло спадкоємців і розмір їхніх часток.
Водночас пропуск моменту отримання самого свідоцтва не означає автоматичної втрати вже прийнятої спадщини. Закон не встановлює кінцевого строку, протягом якого спадкоємець, що належним чином прийняв спадщину, зобов’язаний отримати свідоцтво. Верховний Суд підтверджував, що незалежно від часу оформлення спадкове майно належить такому спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.
Проте відкладати оформлення ризиковано. Без свідоцтва та державної реєстрації права власності спадкоємець не зможе повноцінно продати, подарувати, передати в іпотеку або юридично переоформити нерухомість.
Неоформлення свідоцтва одним спадкоємцем також не означає, що інші родичі можуть забрати його частку. Якщо людина своєчасно прийняла спадщину, саме зволікання з отриманням документа не передає її право спадкоємцям наступної черги.
Практичний алгоритм для спадкоємця
Після смерті родича варто діяти послідовно:
- Отримати свідоцтво про смерть.
- З’ясувати, чи складався заповіт.
- Визначити останнє місце проживання спадкодавця.
- Зібрати документи про спорідненість.
- Перевірити склад майна та можливі борги.
- Звернутися до нотаріуса до завершення шестимісячного строку.
- Подати заяву про прийняття спадщини, якщо вона необхідна.
- Надати документи на майно та замовити відсутні витяги або оцінку.
- Після завершення строку отримати свідоцтво про право на спадщину.
- Зареєструвати право власності на нерухомість чи інше майно.
Якщо між родичами виник спір щодо черги, спорідненості, складу майна, спільного проживання, усунення від спадкування або пропущеного строку, питання може потребувати судового розгляду.
Спадкування за законом в Україні базується на чіткій черговості, але кожна спадкова справа залежить від сімейних обставин, документів, складу майна й дій спадкоємців у перші шість місяців. Найбезпечніша стратегія — не чекати завершення строку, а відразу звернутися до нотаріуса, перевірити наявність заповіту, зафіксувати своє право та зібрати документи на спадкове майно.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Як захистити свої права: петиції, скарги й запити, що працюють
