Поділ майна подружжя при розлученні не означає автоматичного розподілу кожної речі навпіл. Спочатку потрібно визначити, що належить до спільної сумісної власності, яке майно є особистим, за які кошти його придбали та чи існують підстави відступити від рівності часток, повідомляє редакція Избирком.
За загальним правилом майно, набуте під час офіційного шлюбу, вважається спільним незалежно від того, на кого оформлена квартира, машина, депозит або інший актив. Розірвання шлюбу саме по собі не припиняє права спільної власності: колишнє подружжя залишається співвласниками, доки не укладе договір або не отримає рішення суду про поділ.
Яке майно вважається спільною власністю подружжя
Стаття 60 Сімейного кодексу України закріплює презумпцію спільності майна, набутого за час шлюбу. Закон формулює це правило так:
«Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності».
(Стаття 60 Сімейного кодексу України.)
До спільного майна можуть належати:
- квартира, будинок, земельна ділянка;
- автомобіль та інші транспортні засоби;
- меблі, побутова техніка, коштовності;
- заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи;
- кошти на банківських рахунках і депозитах;
- майнові права, корпоративні права, частки у бізнесі;
- нерухомість, придбана за договором інвестування;
- страхові виплати та інші активи, отримані в інтересах сім’ї;
- боргові зобов’язання, якщо кошти використали на сімейні потреби.
Не має вирішального значення, що чоловік оформив автомобіль лише на себе або дружина зазначена єдиною власницею квартири. Якщо актив придбано під час шлюбу за спільні кошти, інший із подружжя може вимагати визнання своєї частки.
Відсутність власного заробітку також не позбавляє права на майно. Догляд за дітьми, ведення домашнього господарства, навчання або хвороба можуть визнаватися поважними причинами, через які один із подружжя не мав доходу.
Верховний Суд наголошує: доводити, що придбаний у шлюбі об’єкт не є спільним, повинна сторона, яка заперечує презумпцію спільної сумісної власності.
Що не ділиться після розлучення
Особистою приватною власністю зазвичай залишається майно, яке:
- належало чоловікові або дружині до реєстрації шлюбу;
- отримане під час шлюбу у спадщину;
- подароване конкретно одному з подружжя;
- придбане за особисті кошти одного з подружжя;
- належить до речей індивідуального користування;
- отримане як відшкодування за втрату або пошкодження особистої речі;
- придбане після фактичного припинення сімейних відносин за особисті кошти.
Наприклад, квартира, яку дружина успадкувала від матері, за загальним правилом не ділиться. Так само чоловік може зберегти право на автомобіль, куплений під час шлюбу, якщо доведе, що повністю оплатив його коштами від продажу власної дошлюбної квартири.
Проте джерело грошей потрібно підтвердити документами: банківськими виписками, договорами продажу, платіжними дорученнями, спадковими документами або розписками. Самого пояснення, що «це були мої гроші», для суду недостатньо.
Окрема ситуація виникає, коли особисте майно суттєво збільшилося у вартості завдяки спільним коштам або праці другого з подружжя. Наприклад, у дошлюбному будинку провели капітальну реконструкцію, добудували поверх і повністю замінили комунікації. За таких обставин суд може визнати об’єкт спільною власністю або врахувати вкладення другого з подружжя під час визначення компенсації.
Чи завжди майно ділять порівну
Базове правило — рівність часток. Якщо шлюбний договір або домовленість сторін не встановлює іншого, кожен із подружжя має право на половину спільного майна.
«Частки майна дружини та чоловіка є рівними».
(Загальне правило статті 70 Сімейного кодексу України.)
Однак суд може відступити від співвідношення 50/50. Підставою можуть бути обставини, що мають істотне значення, зокрема якщо один із подружжя:
- приховував, знищив або пошкодив спільне майно;
- витрачав сімейні кошти всупереч інтересам сім’ї;
- відчужив актив без згоди другого з подружжя;
- без поважної причини не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї;
- використовував спільні гроші виключно у власних інтересах.
Частку того з батьків, з ким проживають діти, також можуть збільшити, але не автоматично. Потрібно показати, що розміру аліментів недостатньо для забезпечення лікування, розвитку, проживання або інших потреб дитини.
Сам факт проживання дитини з матір’ю чи батьком ще не гарантує отримання більшої частини квартири. Суд оцінює конкретні докази та фінансові обставини сім’ї.
Як ділиться квартира або будинок
Нерухомість можна поділити кількома способами:
| Спосіб | Що відбувається |
|---|---|
| Визначення часток | За кожним визнають, наприклад, по 1/2 квартири |
| Передача одному з подружжя | Один отримує житло, інший — грошову компенсацію |
| Обмін активами | Одному передають квартиру, іншому — авто, депозит або інше майно |
| Продаж | Нерухомість продають, а кошти розподіляють |
| Поділ у натурі | Можливий, якщо об’єкт технічно можна перетворити на окремі приміщення |
Виплата компенсації замість частки потребує визначення ринкової вартості майна. Для цього зазвичай замовляють експертну оцінку. Якщо сторони не погоджуються з ціною, суд може призначити судову експертизу.
Велика Палата Верховного Суду роз’яснює, що при повному поділі кожен співвласник отримує майно в натурі, а право спільної власності припиняється. Це відрізняється від виділу окремої частки, після якого право інших співвласників зберігається.
Договір про поділ квартири, будинку або іншої нерухомості необхідно посвідчити нотаріально. Усна домовленість або проста розписка не забезпечують належного переходу права власності.
Як ділять автомобіль та неподільні речі
Автомобіль фізично неможливо поділити навпіл. Тому суд зазвичай:
- залишає машину тому, хто нею фактично користується;
- визначає її ринкову вартість;
- присуджує іншому з подружжя компенсацію за його частку.
Можливий і взаємозалік: одному передають автомобіль, іншому — депозит, техніку чи інший актив аналогічної вартості.
Коли машину продали без згоди другого з подружжя, суд може врахувати її вартість під час поділу. Продаж майна родичу або знайомому за формально заниженою ціною не завжди дозволяє уникнути компенсації: досліджуються реальна вартість, обставини угоди та використання отриманих коштів.
Чи діляться кредити та борги
Кредит не стає спільним лише тому, що його оформили під час шлюбу. Суд з’ясовує:
- з якою метою взяли гроші;
- чи погоджувався другий із подружжя;
- чи витратили кошти на потреби сім’ї;
- хто фактично отримав вигоду;
- чи існує непогашений борг на момент поділу.
Іпотека на сімейну квартиру, кредит на ремонт житла або позика на придбання автомобіля для родини можуть враховуватися як спільні зобов’язання. Натомість особистий кредит на азартні ігри, приховані покупки або потреби сторонньої особи може залишитися з тим, хто його отримав.
Рішення суду про поділ майна не завжди автоматично змінює кредитний договір. Для банку боржником залишається особа, зазначена у договорі, якщо кредитор не погодив переведення боргу або іншу зміну зобов’язання.
Як поділити майно без суду
Подружжя може укласти добровільний договір як до розірвання шлюбу, так і після нього. Сімейний кодекс прямо передбачає право розділити спільне майно за взаємною згодою незалежно від факту розлучення.
У договорі доцільно зазначити:
- повний перелік активів;
- реєстраційні та технічні характеристики;
- ринкову або погоджену вартість;
- кому переходить кожний об’єкт;
- розмір і строк виплати компенсації;
- порядок погашення кредитів;
- строки передачі документів і майна;
- відповідальність за невиконання домовленостей.
Домовленість може передбачати нерівні частки. Наприклад, дружині залишається квартира, де проживають діти, а чоловікові — автомобіль, земельна ділянка та грошова компенсація.
Строк звернення до суду
Поки шлюб не розірвано, вимогу про поділ майна можна заявляти без прив’язки до спеціального трирічного строку. Після розлучення застосовується позовна давність у три роки, але її рахують не обов’язково від дати розірвання шлюбу.
Відлік починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Наприклад, колишнє подружжя після розлучення кілька років спільно користувалося квартирою, а потім один із власників змінив замки або заявив, що житло належить лише йому. Саме така подія може стати початком строку.
Які документи потрібні
Для переговорів або судового процесу варто підготувати:
- свідоцтво про шлюб і рішення або свідоцтво про розірвання шлюбу;
- договори купівлі-продажу, дарування, спадкові документи;
- витяги з реєстрів нерухомості та транспортних засобів;
- кредитні договори й довідки про заборгованість;
- банківські виписки;
- докази джерела коштів;
- звіти про оцінку майна;
- квитанції про ремонт і поліпшення;
- документи щодо корпоративних прав;
- докази приховування або відчуження активів.
Перед поданням позову потрібно скласти повний перелік майна, встановити його актуальну вартість і визначити юридично коректний спосіб поділу. Позови щодо нерухомості подають за місцезнаходженням відповідного об’єкта.
Найменш конфліктний варіант — письмовий договір із нотаріальним оформленням нерухомості. Коли домовитися неможливо, ключове значення матимуть не емоційні аргументи, а документи: дата придбання, джерело коштів, мета використання активу, кредитні зобов’язання та докази фактичного припинення сімейних відносин.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Що таке банкрутство фізичної особи і коли воно можливе
