Спадкування в Україні означає перехід майнових прав та обов’язків померлої людини до її спадкоємців. У спадщину можуть перейти квартира, будинок, земельна ділянка, автомобіль, банківські кошти, корпоративні права та право вимагати повернення боргу. Водночас спадкоємець може отримати не лише активи, а й кредитні, договірні або інші майнові зобов’язання померлого, повідомляє редакція Избирком.
Спадкування відбувається за заповітом, а за його відсутності або неприйняття спадщини визначеними особами — за законом. Для прийняття спадщини встановлено шестимісячний строк, тому зволікання зі зверненням до нотаріуса може призвести до втрати майнових прав.
Фактична наявність ключів від квартири, користування автомобілем або сплата комунальних рахунків не завжди замінюють належне оформлення спадкових прав.
Що входить до складу спадщини
До складу спадщини належать усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент смерті та не припинилися внаслідок цієї смерті. Це означає, що спадкоємець може отримати як матеріальні речі, так і права, які не мають фізичної форми. Наприклад, успадковуються гроші на депозитах, частки у статутному капіталі підприємств, майнові права інтелектуальної власності та суми, які інші особи заборгували померлому.
До спадщини також можуть входити предмети домашньої обстановки, недобудовані об’єкти та права на майно, яке ще не було належним чином зареєстроване. У таких випадках спадкоємцям нерідко доводиться додатково встановлювати належність майна спадкодавцеві через суд.
До спадкової маси можуть входити:
- квартира, житловий будинок або їх частки;
- земельна ділянка, пай чи право оренди землі;
- автомобіль та інший транспорт;
- кошти на рахунках і банківські вклади;
- цінні папери та корпоративні права;
- право вимоги за договором позики;
- борги за кредитами та іншими договорами;
- майнові права на результати творчої діяльності.
Не переходять у спадщину права, нерозривно пов’язані з особою померлого. Зокрема, не успадковується право на аліменти, пенсію, соціальну допомогу або відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю.
Спадкування за заповітом і за законом
Заповіт дає людині можливість самостійно визначити, хто отримає її майно після смерті. Спадкоємцем за заповітом може бути не лише родич, а й стороння фізична особа, юридична особа, держава або територіальна громада. Заповідач має право передати різні об’єкти різним особам, позбавити права на спадкування окремих законних спадкоємців або покласти на спадкоємця певний майновий обов’язок. Якщо заповіту немає, він визнаний недійсним, охоплює лише частину майна або визначені в ньому особи не прийняли спадщину, застосовується спадкування за законом. У такій ситуації право на майно виникає відповідно до встановленої Цивільним кодексом черговості.
| Черга | Хто успадковує |
|---|---|
| Перша | Діти, чоловік або дружина, батьки |
| Друга | Рідні брати та сестри, баба і дід |
| Третя | Рідні дядько та тітка |
| Четверта | Особи, які жили зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років |
| П’ята | Інші родичі до шостого ступеня споріднення та утриманці |
Спадкоємці наступної черги отримують право на майно, якщо спадкоємців попередньої черги немає, вони усунені від спадкування, не прийняли спадщину або відмовилися від неї. Особи однієї черги за загальним правилом успадковують майно в рівних частках.
Хто отримає обов’язкову частку попри заповіт
Наявність заповіту не завжди означає, що все майно перейде виключно зазначеним у ньому особам. Закон захищає найбільш уразливих членів сім’ї та надає їм право на обов’язкову частку. До таких спадкоємців належать малолітні та неповнолітні діти, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова або вдівець, а також непрацездатні батьки померлого.
Вони отримують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Суд може зменшити розмір обов’язкової частки, але для цього повинні існувати конкретні обставини, зокрема характер відносин між спадкоємцем і спадкодавцем.
Наприклад, чоловік заповів квартиру братові, але після його смерті залишилася неповнолітня дитина. Навіть якщо дитина не зазначена в заповіті, вона має право вимагати належну їй обов’язкову частку.
Заповіт визначає волю померлого, але не скасовує передбачених законом гарантій для неповнолітніх і непрацездатних родичів.
Як прийняти спадщину
Спадщина відкривається в день смерті людини або в день, з якого її оголошено померлою. Спадкоємець, який не проживав зі спадкодавцем постійно, повинен протягом шести місяців подати заяву про прийняття спадщини. Заява подається особисто нотаріусу або уповноваженій посадовій особі органу місцевого самоврядування, яка має право вчиняти відповідні нотаріальні дії. Після відкриття спадкової справи нотаріус перевіряє наявність заповіту, встановлює коло спадкоємців і досліджує документи на майно. Свідоцтво про право на спадщину зазвичай видається після завершення шестимісячного строку, коли коло претендентів уже можна визначити.
Практичний порядок дій:
- Отримати свідоцтво про смерть.
- Зібрати документи, що підтверджують спорідненість.
- Звернутися до нотаріуса до завершення шести місяців.
- Подати заяву про прийняття спадщини.
- Надати документи на квартиру, землю, транспорт або інше майно.
- Перевірити наявність боргів та обтяжень.
- Отримати свідоцтво про право на спадщину.
- Зареєструвати право власності.
Зазвичай нотаріусу потрібні паспорт, реєстраційний номер платника податків, свідоцтво про смерть, документи про родинні зв’язки та правовстановлювальні документи на майно. Остаточний перелік залежить від складу спадщини та конкретних обставин.
Що означає постійне проживання зі спадкодавцем
Особа, яка постійно проживала разом із померлим на момент відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла її, якщо протягом шести місяців не заявила про відмову. Однак однакова адреса реєстрації не завжди автоматично доводить фактичне спільне проживання. І навпаки, відсутність реєстрації за адресою померлого не обов’язково означає, що люди не жили разом.
У разі спору суд оцінює сукупність доказів: довідки, показання свідків, документи про спільні витрати, медичне обслуговування та ведення господарства. Через ризик спору навіть особі, яка жила зі спадкодавцем, доцільно звернутися до нотаріуса та офіційно перевірити спадкову справу.
Верховний Суд у спадкових справах підкреслює:
«Реєстрація місця проживання не є беззаперечним доказом постійного спільного проживання».
Це особливо актуально для цивільних партнерів, родичів, які доглядали за померлим, та осіб, зареєстрованих за іншою адресою.
Що робити, якщо строк прийняття спадщини пропущено
Якщо спадкоємець не подав заяву протягом шести місяців і не проживав постійно зі спадкодавцем, він за загальним правилом вважається таким, що не прийняв спадщину. Поновити строк одним зверненням до нотаріуса неможливо.
Перший варіант — отримати письмову згоду всіх спадкоємців, які своєчасно прийняли спадщину, та після цього подати заяву. Другий варіант — звернутися до суду і просити визначити додатковий строк, достатній для прийняття спадщини. Суд задовольнить таку вимогу лише за наявності об’єктивних, непереборних та істотних перешкод, а не через звичайну необережність або незнання закону.
До обставин, які можуть оцінюватися судом, належать:
- тривала тяжка хвороба;
- перебування в умовах, де об’єктивно неможливо звернутися до нотаріуса;
- відсутність інформації про заповіт за особливих обставин;
- документально підтверджені перешкоди через бойові дії;
- інші істотні обставини, що діяли протягом значної частини строку.
Верховний Суд формулює загальний критерій так:
«Поважними причинами пропуску строку є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця».
Саме по собі перебування за кордоном, юридична необізнаність або відсутність коштів на поїздку зазвичай не гарантують поновлення строку.
Чи переходять до спадкоємців борги
Прийняття спадщини означає прийняття не лише активів, а й майнових зобов’язань померлого. До спадкоємця можуть перейти непогашені кредити, позики, борги за договорами, заборгованість, підтверджена судовим рішенням, та окремі податкові зобов’язання.
Водночас спадкоємець відповідає перед кредиторами лише в межах вартості успадкованого майна. Якщо вартість спадщини становить 400 тисяч гривень, а борг — 700 тисяч, кредитор не може стягнути додаткові 300 тисяч з особистих доходів спадкоємця. Прийняти квартиру, але відмовитися від кредиту, забезпеченого цією квартирою, неможливо, оскільки спадщина розглядається як єдине ціле.
Перед оформленням потрібно перевірити:
- Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- відомості про іпотеки та заборони відчуження;
- Єдиний реєстр боржників;
- судові справи за участю померлого;
- кредитні та позикові договори;
- виконавчі провадження;
- податкові та комунальні борги.
За значного боргового навантаження доцільно порівняти ринкову вартість активів із загальним розміром зобов’язань до закінчення строку для відмови від спадщини.
Які податки потрібно сплатити
Розмір податків залежить від ступеня спорідненості та податкового резидентства спадкодавця і спадкоємця. Майно, отримане членами сім’ї першого та другого ступенів споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою.
До цієї категорії належать батьки, чоловік або дружина, діти, рідні брати та сестри, баба, дід і онуки. Якщо резидент України отримує спадщину від іншої особи, застосовується ставка ПДФО 5% та військовий збір 5%. Якщо спадкодавець або спадкоємець є нерезидентом, ставка ПДФО становить 18%, а військового збору — 5%.
| Категорія спадкоємця | ПДФО | Військовий збір |
| Родич першого або другого ступеня | 0% | 0% |
| Інший спадкоємець-резидент | 5% | 5% |
| Спадкодавець або спадкоємець — нерезидент | 18% | 5% |
ДПС пояснює:
«Якщо спадщина отримана не від близьких родичів, резидент сплачує 5% ПДФО та 5% військового збору».
У частині випадків податки сплачуються до нотаріального оформлення, що звільняє спадкоємця від окремого декларування такого доходу. Якщо податок не було сплачено під час оформлення, може виникнути обов’язок подати річну декларацію.
Коли краще відмовитися від спадщини
Відмова від спадщини може бути виправданою, коли борги померлого перевищують реальну вартість майна або оформлення потребує непропорційно великих витрат. Заяву про відмову потрібно подати протягом шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини. Відмова не може бути частковою, умовною або такою, що стосується лише окремого об’єкта. Не можна залишити собі гроші на рахунку, але відмовитися від іпотечного боргу чи проблемної земельної ділянки. Перед ухваленням рішення необхідно провести перевірку активів, зобов’язань, реєстраційних документів і можливих спорів між спадкоємцями.
Найбезпечніший алгоритм — звернутися до нотаріуса одразу після отримання свідоцтва про смерть, не чекаючи завершення шестимісячного строку. Паралельно потрібно перевірити заповіт, склад майна, обтяження, судові справи та борги. Такий підхід дозволяє своєчасно прийняти спадщину в Україні, правильно розрахувати податки й уникнути ситуації, коли цінний актив виявляється пов’язаним із більшими фінансовими або юридичними ризиками.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Що таке авторське право в Україні: що захищає, як виникає і як автору захистити права
