Відпустки в Україні — це не лише щорічні 24 дні відпочинку. Закон передбачає основні й додаткові щорічні відпустки, відпустки для навчання, творчої діяльності, участі у спортивних змаганнях, догляду за дитиною, усиновлення, народження дитини та відпочинок без збереження зарплати. Право на них мають працівники, оформлені за трудовим договором у підприємства, установи, організації або фізичної особи-роботодавця, повідомляє редакція Избирком.
Іноземці, які офіційно працюють в Україні, користуються такими самими трудовими гарантіями. Виконавці за цивільно-правовими договорами та фізичні особи-підприємці автоматичного права на оплачувану відпустку за Законом «Про відпустки» не мають. Конкретний вид, тривалість і порядок оформлення залежать від статусу працівника, умов праці та підстави для відпочинку.
Щорічна основна відпустка
Більшість працівників мають право щонайменше на 24 календарні дні щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований робочий рік. Робочий рік відлічують не з 1 січня, а з дати укладення трудового договору. Право на відпустку повної тривалості у перший рік роботи зазвичай виникає після шести місяців безперервної праці.
До цього строку роботодавець може надати дні пропорційно до відпрацьованого часу, однак для неповнолітніх, осіб з інвалідністю, сумісників та деяких інших працівників передбачені винятки. За другий і наступні роки відпустку можна отримати у будь-який час відповідного робочого року згідно з графіком. Роботодавець повинен узгодити конкретний період і письмово повідомити працівника про початок відпочинку не пізніше ніж за два тижні.
«Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні», — встановлює стаття 6 Закону України «Про відпустки».
Окремі працівники мають довшу основну відпустку:
| Категорія працівників | Тривалість |
|---|---|
| Більшість працівників | не менше 24 календарних днів |
| Особи з інвалідністю I та II груп | 30 календарних днів |
| Особи з інвалідністю III групи | 26 календарних днів |
| Працівники віком до 18 років | 31 календарний день |
| Педагогічні та науково-педагогічні працівники | до 56 календарних днів залежно від посади |
| Окремі працівники шахт, кар’єрів і лісового господарства | 28 днів або інша встановлена законом тривалість |
Щорічні додаткові відпустки
Додаткові щорічні відпустки надають понад основні 24 дні працівникам зі шкідливими, важкими або особливими умовами праці. За роботу під впливом шкідливих виробничих факторів тривалість може становити до 35 календарних днів. Аналогічна максимальна тривалість передбачена для окремих професій із підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для здоров’я або особливими природними умовами.
Точну кількість днів визначають за затвердженими списками професій, атестацією робочого місця та фактичним часом роботи у відповідних умовах. Додаткову відпустку можна приєднати до основної або використати окремо. Загальна тривалість основної та додаткових щорічних відпусток переважно не може перевищувати 59 календарних днів.
Окремою гарантією є оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів на рік для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та постраждалих учасників Революції Гідності. Вона не належить до щорічної, тому не переноситься автоматично як звичайна основна відпустка та надається на підставі документа, що підтверджує відповідний статус.
Соціальні відпустки для батьків і працівників із дітьми
Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами за загальним правилом триває 126 календарних днів, а при народженні двох і більше дітей або ускладнених пологах — 140 днів. Після її завершення мати або батько можуть оформити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Повністю або частково скористатися нею також можуть баба, дід, усиновлювач, опікун чи інший родич, який фактично доглядає за дитиною.
При усиновленні дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надають 56 оплачуваних днів, а при одночасному усиновленні двох і більше дітей — 70. Відпустка при народженні дитини триває до 14 календарних днів і надається чоловіку породіллі, батьку дитини або в окремих випадках іншому повнолітньому родичу. Використати її потрібно не пізніше трьох місяців від дня народження дитини.
Додаткову оплачувану соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів можуть отримати:
- один із батьків двох або більше дітей віком до 15 років;
- один із батьків дитини з інвалідністю;
- усиновлювач;
- одинока мати або батько, який виховує дитину без матері;
- опікун, піклувальник або один із прийомних батьків.
За наявності кількох законних підстав загальна тривалість такої відпустки не може перевищувати 17 календарних днів.
Навчальні, творчі та спортивні відпустки
Працівники, які успішно навчаються без відриву від роботи, можуть отримувати додаткові оплачувані дні для іспитів, лабораторних робіт, сесії, підготовки та захисту диплома. Тривалість залежить від форми навчання, курсу й рівня закладу освіти. Наприклад, для заочної форми у закладі вищої освіти на першому та другому курсах передбачено до 30 календарних днів на навчальний рік.
Працівникам вечірніх відділень закладів професійної освіти може надаватися 35 календарних днів для підготовки та складання іспитів. Творча відпустка передбачена для завершення дисертації, написання підручника та в інших установлених урядом випадках. Окрема відпустка може надаватися спортсменам і спортивним суддям для підготовки та участі у всеукраїнських або міжнародних змаганнях.
Навчальна відпустка не замінює щорічну: за наявності належної підстави працівник може скористатися обома видами відпочинку.
Відпустка без збереження заробітної плати
Неоплачувана відпустка може надаватися обов’язково у випадках, прямо визначених статтею 25 Закону, або за домовленістю сторін. До обов’язкових підстав належать, зокрема, догляд за дитиною за медичним висновком, післяпологова відпустка дружини, певні сімейні обставини та статуси працівника. За сімейними обставинами роботодавець і працівник можуть погодити до 30 календарних днів неоплачуваної відпустки на рік.
У разі загрози збройної агресії чи надзвичайної ситуації її строк за угодою сторін може бути більшим. Під час воєнного стану працівник, який виїхав за кордон або отримав статус внутрішньо переміщеної особи, може вимагати до 90 календарних днів такої відпустки. Час перебування в окремих видах неоплачуваної відпустки не включається до стажу, що дає право на щорічний основний відпочинок.
Як воєнний стан впливає на відпустки
Під час воєнного стану роботодавець може обмежити щорічну основну відпустку за поточний робочий рік 24 календарними днями. Дні понад цю тривалість можуть бути перенесені на період після завершення воєнного стану або надані раніше за рішенням роботодавця. Працівнику критичної інфраструктури, оборонного виробництва чи виконавцю мобілізаційного завдання роботодавець може відмовити майже в будь-якій відпустці.
Винятками залишаються відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами й відпустка для догляду за дитиною до трьох років. Поки діє воєнний стан, святкові та неробочі дні не продовжують щорічну відпустку й зараховуються до її загальної тривалості. При звільненні невикористані дні оплачуваних відпусток підлягають грошовій компенсації.
«У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні», — зазначено у спеціальному законі про трудові відносини під час війни.
Як правильно оформити відпустку
Щорічні відпустки зазвичай надають відповідно до затвердженого графіка, але конкретні дати роботодавець і працівник узгоджують окремо. Якщо працівник просить відпустку поза графіком, він подає заяву, а роботодавець ухвалює рішення з урахуванням законних пільг і потреб підприємства. Відпускні за загальним правилом мають бути виплачені до початку відпустки, якщо інший строк не визначений законодавством, трудовим або колективним договором.
Щорічну відпустку можна поділити, але одна з її безперервних частин повинна становити щонайменше 14 календарних днів. Замінити грошима можна лише частину щорічної відпустки понад 24 фактично використані календарні дні. При звільненні працівник може отримати компенсацію за всі невикористані дні або, за певних умов, піти у відпустку з подальшим звільненням.
Найчастіші запитання
Законодавство про відпустки містить загальні правила та спеціальні гарантії для окремих працівників. Тому однакова посада ще не означає однакову кількість днів: значення мають вік, стан здоров’я, сімейний статус, умови праці та статус ветерана.
Під час воєнного стану також діють тимчасові обмеження, яких не було у мирний період. Перед поданням заяви варто перевірити графік, колективний договір і документи, що підтверджують пільгу. У разі відмови потрібно вимагати письмове пояснення роботодавця.
- Чи може роботодавець не відпустити за графіком?
У звичайних умовах графік має виконуватися, але під час воєнного стану можливі спеціальні обмеження, зокрема для працівників критичної інфраструктури. - Чи згорають невикористані дні?
Строку, після якого звичайна щорічна відпустка автоматично зникає, немає. Дні переносяться або компенсуються під час звільнення. - Чи можна взяти всі 24 дні одразу?
Так, після виникнення права на повну тривалість, якщо інший порядок не погоджений сторонами та не застосовані воєнні обмеження. - Чи може працівник сам обрати місяць відпочинку?
Загалом дати визначаються графіком і погоджуються з роботодавцем. Окремі пільгові категорії мають право на щорічну відпустку у зручний для них час. - Чи має право на відпустку працівник на випробувальному терміні?
Так, трудові права зберігаються, але до завершення шести місяців кількість днів зазвичай розраховують пропорційно відпрацьованому часу.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Що таке персональні дані і як їх захистити: права, безпечні кроки, дії при незаконному використанні даних
