Громадянин має право знати, як працює влада й на що витрачаються публічні кошти. Для цього існує запит на публічну інформацію — простий інструмент, відповідь на який надають швидко й безкоштовно. Пояснюємо, що це таке та як його правильно скласти.
Що таке публічна інформація
Публічна інформація — це відомості, отримані або створені в процесі діяльності органів влади, місцевого самоврядування та інших розпорядників, які вони зобов’язані оприлюднювати чи надавати за запитом. Це можуть бути рішення, договори, дані про використання бюджету, статистика тощо.
Чим запит відрізняється від звернення
Це різні інструменти. У зверненні ви про щось просите чи на щось скаржитеся й маєте пояснити суть. А запит на інформацію — це лише прохання надати вже наявні відомості, і пояснювати навіщо вони вам, не потрібно. До того ж відповідь на запит надають значно швидше.
Хто зобов’язаний відповідати на запит
Відповідати зобов’язані розпорядники інформації: органи державної влади, місцевого самоврядування, а також інші суб’єкти, що володіють публічною інформацією або виконують делеговані повноваження. Тобто запит можна направити, наприклад, до міської ради, міністерства чи комунального підприємства.
Строки відповіді
Закон встановлює стислі строки:
- 5 робочих днів — загальний строк надання відповіді;
- 48 годин — якщо інформація стосується загрози життю чи безпеці людей;
- до 20 робочих днів — якщо запит стосується великого обсягу інформації (із повідомленням запитувача про продовження строку).

Як скласти запит
Запит складають у довільній формі, але він має містити:
- ім’я (найменування) запитувача та контактні дані для відповіді;
- опис інформації, яку ви хочете отримати (або документ, що вас цікавить);
- бажану форму надання відповіді (поштою, електронно тощо).
Що конкретніше сформульовано запит, то точнішою буде відповідь.
Як подати запит
Запит можна подати письмово, електронною поштою або усно (зокрема телефоном). Багато розпорядників мають спеціальні форми для запитів на своїх вебсайтах чи окремі електронні адреси. Спосіб подання обирає сам запитувач.
Чи платно подавати запит
Сам запит безкоштовний. Плата можлива лише за фактичні витрати на копіювання та друк, якщо йдеться про великий обсяг документів (понад встановлену кількість сторінок), і лише за затвердженими розцінками. За надання інформації як таке платити не потрібно.
Що робити при відмові
Розпорядник може відмовити лише з підстав, визначених законом. Необґрунтована відмова чи мовчання — незаконні. Якщо вам безпідставно відмовили або не відповіли, рішення можна оскаржити до вищого органу або до суду; також можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Яка інформація має обмежений доступ
Не всю інформацію надають за запитом. Обмежений доступ мають, зокрема, конфіденційна, таємна та службова інформація. Утім, навіть тут діє «трискладовий тест»: обмежити доступ можна лише тоді, коли це передбачено законом і шкода від оприлюднення переважає суспільний інтерес.
Для чого використовують інформаційні запити
Запит на публічну інформацію — потужний інструмент не лише для журналістів, а й для звичайних громадян та активістів. За його допомогою можна дізнатися, як витрачаються кошти громади, які рішення ухвалила місцева рада, на яких підставах виданий дозвіл на будівництво, скільки коштувала закупівля тощо. Це робить владу прозорішою, а громадян — спроможними контролювати її дії.
Часті запитання
Чи потрібно пояснювати, навіщо мені інформація?
Ні. На відміну від звернення, запит на публічну інформацію не вимагає пояснення причин.
Скільки коштує подати запит?
Подання безкоштовне; можлива лише плата за копіювання великих обсягів документів за затвердженими розцінками.
Що робити, якщо не відповіли в строк?
Мовчання розпорядника незаконне — його можна оскаржити до вищого органу, суду або до омбудсмена.
Яку інформацію можуть не надати?
Інформацію з обмеженим доступом (конфіденційну, таємну, службову), і лише за наявності законних підстав.
Запит на публічну інформацію робить владу прозорішою та підзвітною. Які ще інструменти має громадянин для взаємодії з державою, читайте в довіднику про права громадянина.