Звільнення з роботи — це не лише останній робочий день і підпис під заявою. Від правильно зазначеної підстави припинення трудових відносин залежать строки звільнення, розмір остаточного розрахунку, право на вихідну допомогу та можливість оскаржити рішення роботодавця. Працівник повинен отримати копію наказу, письмовий розрахунок усіх нарахованих сум, зарплату за фактично відпрацьований час і компенсацію за невикористані відпустки, повідомляє редакція Избирком.
Якщо поспішно підписати заяву «за власним бажанням» під тиском керівника, довести примус або домогтися вихідної допомоги згодом буде значно складніше. Саме тому перед звільненням важливо перевірити документи, зафіксувати домовленості та не покладатися лише на усні обіцянки.
Підстава звільнення має принципове значення
Перше, що потрібно з’ясувати працівникові, — за якою статтею та з якої підстави його звільняють. Формулювання в наказі впливає не тільки на юридичну оцінку ситуації, а й на виплати. Звільнення за власним бажанням, за угодою сторін, через скорочення штату або у зв’язку зі змінами в організації виробництва — це різні процедури. Роботодавець не має права змушувати людину писати заяву за власним бажанням, якщо справжня причина полягає у скороченні посади. Підписана добровільно заява може стати головним доказом того, що ініціатива припинення трудових відносин належала саме працівникові.
За загальним правилом працівник, який звільняється за власним бажанням із безстрокового трудового договору, письмово попереджає роботодавця за два тижні. Водночас Кодекс законів про працю передбачає поважні причини, за яких роботодавець повинен припинити договір у строк, про який просить працівник. Серед них можуть бути переїзд, вступ до закладу освіти, неможливість проживати в певній місцевості за медичним висновком, вагітність, догляд за дитиною або хворим членом сім’ї. Наявність такої причини бажано підтвердити документально.
«Працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні», — зазначено у статті 38 КЗпП України.
Звільнення за угодою сторін також потребує згоди обох сторін щодо дати припинення роботи. Працівник не може самостійно відкликати таку домовленість, якщо роботодавець не погоджується її скасувати. Тому перед підписанням документа слід переконатися, що дата, підстава та всі додаткові умови вас влаштовують. Якщо сторони домовляються про додаткову компенсацію, її краще зафіксувати письмово, а не залишати усною обіцянкою.
Які документи мають видати в день звільнення
У день припинення трудових відносин роботодавець зобов’язаний оформити звільнення належним чином. Працівникові повинні видати копію наказу або розпорядження про звільнення. Також роботодавець має надати письмове повідомлення із зазначенням усіх сум, які були нараховані та виплачені. Якщо трудова книжка зберігається у роботодавця, її повинні повернути із правильним записом. За електронного обліку працівник має право вимагати внесення відповідних відомостей до паперової трудової книжки, якщо вона в нього є.
Перед тим як залишити робоче місце, варто отримати або перевірити:
- копію наказу про звільнення із датою та підставою;
- письмове повідомлення про всі нараховані суми;
- довідку про доходи, якщо вона потрібна для нового роботодавця чи центру зайнятості;
- трудову книжку, якщо вона перебувала на підприємстві;
- копії кадрових документів, які стосуються роботи та звільнення;
- підтвердження передачі майна, техніки або матеріальних цінностей;
- банківську виписку після зарахування остаточного розрахунку.
Не варто підписувати документ про відсутність претензій, якщо гроші ще не надійшли або суми неможливо перевірити. Підпис працівника не позбавляє його законного права вимагати борг, однак може ускладнити доведення окремих обставин. Зберігайте копії заяв, наказів, розрахункових листів і службового листування щонайменше до завершення всіх виплат. Особливо важливо мати документи, якщо звільнення відбувається в конфліктній ситуації.
Які виплати належать працівникові
Остаточний розрахунок включає всі належні працівникові суми. Це заробітна плата за відпрацьований час, доплати, премії, якщо право на них уже виникло, а також компенсація за невикористану відпустку. Грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної та передбачених законом додаткових відпусток. Окремо компенсується невикористана соціальна відпустка працівникам, які мають дітей, якщо людина має на неї законне право.
| Що має отримати працівник | Коли виплачують | Важливе уточнення |
|---|---|---|
| Зарплату | У день звільнення | За весь фактично відпрацьований час |
| Компенсацію за відпустку | Разом з остаточним розрахунком | За всі невикористані дні, які підлягають компенсації |
| Премії та доплати | Якщо право на них уже виникло | Умови перевіряють за договором і локальними документами |
| Вихідну допомогу | За наявності законної підстави | Розмір залежить від причини звільнення |
| Заборгованість за попередні періоди | Під час остаточного розрахунку | Борг не зникає через припинення роботи |
Вихідна допомога виплачується не при кожному звільненні. Наприклад, у разі скорочення чисельності або штату працівникові належить допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Такий самий мінімальний розмір може застосовуватися за окремими іншими підставами, визначеними статтею 44 КЗпП. Колективний або трудовий договір може передбачати більшу суму. У разі звичайного звільнення за власним бажанням обов’язкової вихідної допомоги, як правило, немає.
«У разі звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки», — встановлює стаття 83 КЗпП України.
Коли роботодавець повинен провести розрахунок
Усі належні суми мають бути виплачені в день звільнення. Якщо працівник цього дня не працював, гроші повинні виплатити не пізніше наступного дня після того, як він пред’явив вимогу про розрахунок. Роботодавець також зобов’язаний письмово повідомити, які саме суми нараховані та виплачені. Якщо виник спір щодо частини грошей, неоспорювану суму все одно повинні виплатити у встановлений строк.
«У разі спору роботодавець у будь-якому випадку повинен виплатити не оспорювану ним суму», — передбачає стаття 116 КЗпП України.
За затримку остаточного розрахунку роботодавець може нести матеріальну відповідальність. За відсутності спору щодо суми працівникові може належати середній заробіток за час затримки, але не більш як за шість місяців. Якщо спір вирішується на користь працівника, розмір компенсації визначається з урахуванням обставин справи. Тому в разі невиплати грошей бажано одразу подати роботодавцеві письмову вимогу. Її можна вручити під підпис, надіслати рекомендованим листом або направити офіційною електронною поштою з підтвердженням доставки.
Як діяти під час скорочення
При скороченні роботодавець повинен дотриматися окремої процедури. Самого повідомлення керівника про те, що «посада більше не потрібна», недостатньо. Працівника мають попередити у встановленому порядку, а за наявності відповідних вакансій — запропонувати іншу роботу. Під час визначення працівників, які залишаються на роботі, можуть враховуватися кваліфікація, продуктивність праці та передбачені законом переваги. Звільнення допускається лише тоді, коли переведення на іншу роботу за згодою працівника неможливе.
Під час скорочення не слід писати заяву за власним бажанням лише тому, що цього вимагає адміністрація. У такому разі працівник може втратити вихідну допомогу та можливість довести порушення процедури скорочення. Попросіть письмове повідомлення, перелік доступних вакансій і копію наказу про зміни в організації праці. Якщо роботодавець пропонує підписати угоду сторін замість скорочення, варто порівняти фінансові наслідки. Домовленість може бути вигідною лише тоді, коли письмово передбачає належну компенсацію.
Як оскаржити незаконне звільнення
Якщо працівник вважає звільнення незаконним, зволікати не можна. Позов у справі про звільнення подається до суду в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення. У спорах про виплату всіх сум, що належать при звільненні, діє тримісячний строк із дня отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми. Якщо строк пропущено з поважних причин, суд може його поновити, але це питання вирішується індивідуально.
Працівник може вимагати скасування незаконного наказу, поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Залежно від обставин допускається також вимога про компенсацію моральної шкоди. До позову варто додати наказ про звільнення, трудовий договір, посадову інструкцію, розрахункові документи, листування та інші докази. Корисними можуть бути повідомлення керівника, записи про примушування до заяви та свідчення колег. Для підготовки документів можна звернутися до системи безоплатної правничої допомоги.
Практичний захист перед останнім робочим днем
Захищати свої права потрібно ще до появи конфлікту. Не підписуйте заяви без дати, порожні бланки або документи, зміст яких вам не пояснили. Письмово уточнюйте підставу звільнення та просіть копії всіх кадрових рішень. Перевірте кількість невикористаних днів відпустки, нараховану зарплату, премії та доплати. Зробіть копії документів, що підтверджують стаж, кваліфікацію і розмір доходу.
Якщо вам пропонують «піти тихо», але не пояснюють фінансові умови, не поспішайте. Законне звільнення повинно мати зрозумілу підставу, правильно оформлений наказ і повний розрахунок. Усна обіцянка виплатити гроші пізніше не замінює обов’язку роботодавця провести розрахунок у встановлений строк. Найбільше втрачають не ті працівники, які ставлять запитання, а ті, хто підписує документи, не прочитавши їх і не залишивши собі копій.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Що таке авторське право в Україні: що захищає, як виникає і як автору захистити права
