Перші хвилини після вибуху, пожежі, дорожньої аварії, обвалу або раптового погіршення здоров’я визначають, чи зростатиме кількість постраждалих. Головне завдання очевидця полягає не в тому, щоб негайно кинутися на допомогу, а в тому, щоб оцінити небезпеку, викликати відповідні служби й виконати лише ті дії, які не створюють додаткового ризику, повідомляє редакція Избирком.
Універсального сценарію для всіх подій не існує. Проте дії в надзвичайній ситуації можна побудувати за послідовністю: власна безпека, оцінка місця, виклик допомоги, усунення безпосередньої загрози життю, контроль стану постраждалих.
Перша дія — зупинитися й оцінити небезпеку
Панічний рух у бік постраждалого може перетворити очевидця на ще одну людину, якій потрібна допомога. Перед наближенням потрібно визначити, що саме сталося і які загрози залишаються активними. Це може бути вогонь, дим, обірваний електричний дріт, витік газу, нестійка конструкція, рух транспорту, повторний вибух або нерозірваний боєприпас.
Оцінювання займає кілька секунд, але дає змогу обрати безпечний маршрут і зрозуміти, чи можна наближатися взагалі. У темряві слід використовувати ліхтар, не торкаючись невідомих предметів. Біля дороги необхідно контролювати рух автомобілів, а в задимленому приміщенні триматися ближче до підлоги, де концентрація продуктів горіння зазвичай нижча.
Допомога починається не з контакту з постраждалим, а з перевірки безпеки місця події.
Міністерство охорони здоров’я у своєму алгоритмі домедичної допомоги при ДТП формулює базову вимогу прямо:
«Перед наданням допомоги переконайтеся у відсутності небезпеки для себе».
Наближатися не можна, якщо існує ризик ураження струмом, вибуху, обвалу або потрапляння під вогонь. У такій ситуації слід відійти на безпечну відстань, попередити інших і повідомити рятувальників про конкретну загрозу.
Куди телефонувати та що сказати диспетчеру
В Україні для екстрених звернень використовують єдиний номер 112, а також профільні номери служб: 101 для рятувальників, 102 для поліції, 103 для екстреної медичної допомоги та 104 для аварійної газової служби. Закон України визначає систему 112 як механізм організації допомоги у разі загрози або виникнення екстреної ситуації.
Виклик екстрених служб має бути конкретним. Диспетчеру потрібно послідовно повідомити:
- Точне місце події: населений пункт, вулицю, номер будинку, поверх, орієнтир або координати.
- Що сталося: пожежа, вибух, ДТП, обвал, напад, отруєння чи раптова втрата свідомості.
- Скільки людей постраждало та чи є серед них діти.
- Які загрози залишаються: вогонь, дим, газ, зброя, пошкоджені електромережі.
- У якому стані постраждалі: чи реагують, чи дихають, чи є сильна кровотеча.
- Номер телефону для зворотного зв’язку.
Не слід завершувати дзвінок раніше за диспетчера. Фахівець може поставити додаткові запитання або дати інструкції, які потрібно виконувати до прибуття бригади.
«Необхідно чітко повідомити диспетчеру, хто потребує допомоги та що сталося», — зазначено в довіднику Українського Червоного Хреста.
Коли поруч є інші люди, завдання краще розподілити адресно. Замість загального заклику «хтось викличте швидку» потрібно звернутися до конкретної людини, описати дію та попросити повернутися з підтвердженням виклику.
Як швидко оцінити стан постраждалого
Після усунення небезпеки або переходу в безпечну зону потрібно перевірити свідомість і дихання. До людини слід звернутися голосно, назватися, запитати, чи вона чує і що сталося. Постраждалого не можна бити по обличчю, різко струшувати або змушувати підводитися.
Перевірка стану проходить у такій послідовності:
- визначити, чи реагує людина на голос;
- перевірити наявність нормального дихання;
- оглянути тіло на предмет масивної кровотечі;
- викликати 103 або 112;
- діяти за інструкціями диспетчера.
Для оцінки дихання потрібно спостерігати за рухами грудної клітки, слухати звуки та відчувати рух повітря. МОЗ рекомендує проводити таку перевірку протягом приблизно десяти секунд. Поодинокі судомні вдихи не вважаються нормальним диханням.
Людина без свідомості, яка не дихає нормально, потребує негайного виклику медиків і початку реанімації.
Коли не можна переміщати людину
Постраждалого не слід переносити без крайньої потреби, особливо після ДТП, падіння з висоти, вибуху або обвалу. Рух може погіршити травму хребта, таза чи внутрішніх органів.
Переміщення виправдане, коли залишатися на місці небезпечніше: поширюється пожежа, приміщення руйнується, існує загроза вибуху, людина лежить на проїзній частині або в зоні ураження. За можливості голову, шию і тулуб утримують на одній лінії.
Що робити при масивній кровотечі
Перша допомога при кровотечі має пріоритет, оскільки значна втрата крові може швидко призвести до смерті. Ознаками небезпечного стану є інтенсивний потік крові, велика пляма, просочений одяг, калюжа біля постраждалого або травматична ампутація.
Насамперед потрібно викликати допомогу та, за можливості, надягнути медичні рукавички. На рану накладають чисту тканину, серветку або бинт і сильно притискають рукою. Тиск має бути безперервним. Не потрібно регулярно піднімати пов’язку, щоб перевірити, чи зупинилася кров.
У разі кровотечі з кінцівки, яку не вдається зупинити прямим тиском, застосовують сертифікований турнікет. Його накладають вище рани, не на суглоб, затягують до повної зупинки кровотечі та фіксують час. Послаблювати або знімати турнікет до прибуття медиків не можна.
| Ситуація | Правильна дія | Небезпечна помилка |
|---|---|---|
| Помірна кровотеча | Прямий тиск і туга пов’язка | Постійно відкривати рану |
| Масивна кровотеча з кінцівки | Турнікет або щільне тампонування | Накладати слабкий турнікет |
| Сторонній предмет у рані | Зафіксувати навколо | Витягувати предмет |
| Підозра на внутрішню кровотечу | Викликати 103, контролювати стан | Давати їжу, воду чи ліки |
МОЗ відносить масивну зовнішню кровотечу до станів, за яких потрібна невідкладна екстрена медична допомога.
Дії за відсутності нормального дихання
Коли дорослий постраждалий не реагує і не дихає нормально, потрібно викликати 103 або 112, увімкнути гучний зв’язок і почати серцево-легеневу реанімацію. Людину кладуть спиною на тверду рівну поверхню.
Долоню розміщують у центрі грудної клітки, другу долоню кладуть зверху, пальці зчіплюють. Руки тримають випрямленими, натискання виконують вагою верхньої частини тіла. Після кожного натискання грудній клітці дають повністю піднятися.
Для людини, яка пройшла відповідне навчання, стандартний цикл передбачає 30 натискань і два вдихи. Без навичок штучного дихання допустимо безперервно виконувати натискання, дотримуючись команд диспетчера.
«Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі, розпочніть серцево-легеневу реанімацію», — рекомендує МОЗ.
Реанімацію продовжують до появи нормального дихання, прибуття медиків, фізичного виснаження рятувальника або виникнення нової небезпеки. Автоматичний зовнішній дефібрилятор, коли він доступний, потрібно ввімкнути та виконувати його голосові команди.
Пожежа, вибух і витік газу
Під час пожежі не можна користуватися ліфтом. Якщо вихід не перекритий полум’ям або щільним димом, потрібно залишити приміщення сходами, зачиняючи двері за собою. Відкривати гарячі двері небезпечно: за ними може бути зона інтенсивного горіння.
У задимленому просторі рот і ніс прикривають тканиною, рухаються пригнувшись або повзком. Волога тканина не захищає від токсичних газів, тому не повинна створювати хибне відчуття безпеки. Повернення по документи, техніку чи особисті речі збільшує ризик отруєння продуктами горіння.
Після вибуху слід очікувати повторної детонації, падіння уламків і пошкодження комунікацій. Невідомі предмети, частини боєприпасів і дроти не можна торкати або переносити. ДСНС радить у ситуаціях воєнного характеру уникати небезпечних місць, виконувати офіційні вказівки та не створювати скупчень людей.
При запаху газу не можна вмикати чи вимикати світло, користуватися запальничкою або створювати іскру. Потрібно перекрити подачу газу, коли це можна зробити безпечно, відчинити вікна, залишити приміщення та телефонувати 104 або 112 вже з безпечного місця.
Після вибуху тиша не означає завершення небезпеки: конструкції можуть руйнуватися із затримкою.
Як допомогти людині не втратити контроль
Постраждалий може плакати, кричати, завмирати, повторювати ті самі запитання або виконувати хаотичні дії. Не потрібно сперечатися, докоряти чи вимагати «заспокоїтися». Короткі конкретні команди працюють краще за довгі пояснення.
Слід представитися, сказати, яка допомога вже викликана, і дати просте завдання: сісти біля стіни, тримати пов’язку, дивитися в очі, повільно дихати. Дітей не залишають самих і не відокремлюють від знайомого дорослого без необхідності. Людині без свідомості або з підозрою на операцію не дають їжу, воду, алкоголь чи випадкові ліки.
Поширені помилки в перші хвилини:
- знімати відео замість виклику допомоги;
- створювати натовп навколо постраждалого;
- переміщати людину без загрози для її життя;
- витягувати сторонні предмети з рани;
- давати воду непритомному;
- торкатися обірваних дротів або уламків боєприпасів;
- залишати постраждалого після першого покращення стану.
Короткий алгоритм перших хвилин
Алгоритм першої допомоги можна запам’ятати як п’ять послідовних рішень: зупинитися, оцінити небезпеку, викликати служби, перевірити свідомість і дихання, усунути критичну кровотечу. Після цього потрібно залишатися поруч, контролювати стан людини та передати медикам точну інформацію про подію і виконані дії.
Підготовлена аптечка, заряджений телефон, збережені екстрені номери та практичний курс домедичної допомоги скорочують час між подією і правильною реакцією. Теоретичне знання алгоритму корисне, але навички реанімації, накладання турнікета та евакуації потрібно відпрацьовувати на практичних тренуваннях.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Календар щеплень в Україні 2026: які вакцини потрібні дітям і дорослим та де їх зробити безкоштовно
