Сімейне право регулює особисті та майнові відносини між подружжям, батьками й дітьми, усиновлювачами та усиновленими, а також іншими членами сім’ї. Його норми визначають не лише порядок укладення чи розірвання шлюбу, а й правила утримання дітей, поділу майна, встановлення батьківства, усиновлення та захисту від порушень у родині.
Знання базових норм допомагає не покладатися на усні домовленості там, де потрібні документи, докази або судове рішення. Особливо це стосується житла, спільних грошей, аліментів, місця проживання дитини та участі батьків у її вихованні, повідомляє редакція Избирком.
Що таке сімейне право
Сімейне право — це сукупність правових норм, які визначають, як виникають, здійснюються та припиняються сімейні права й обов’язки.
Основним нормативним актом є Сімейний кодекс України, чинна редакція якого регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками й дітьми, усиновлювачами та усиновленими.
«Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами» — стаття 7 Сімейного кодексу України.
Окремі питання також регулюють Конституція України, Цивільний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, міжнародні договори та спеціальні закони.
Наприклад, Цивільний кодекс застосовують під час вирішення питань власності, договорів, спадкування та представництва, якщо відповідні відносини не врегульовані спеціальними нормами сімейного законодавства.
Сімейне право діє не лише тоді, коли подружжя розлучається. Воно супроводжує сім’ю від реєстрації шлюбу або народження дитини до вирішення питань утримання, виховання, майна та спадкових наслідків.
Які відносини регулює сімейне право
До сфери сімейного законодавства належать кілька великих груп відносин.
| Сфера | Що регулюється |
|---|---|
| Шлюб | умови реєстрації, шлюбний вік, особисті права подружжя |
| Майно подружжя | спільна та особиста власність, користування майном, поділ |
| Розірвання шлюбу | розлучення через ДРАЦС або суд, правові наслідки |
| Батьківство і материнство | встановлення та оспорювання походження дитини |
| Права дітей | проживання, виховання, освіта, утримання, спілкування з батьками |
| Аліменти | утримання дітей, одного з подружжя, повнолітніх непрацездатних родичів |
| Усиновлення | вимоги до усиновлювачів, процедура, права усиновленої дитини |
| Опіка та піклування | захист дітей і недієздатних членів сім’ї |
| Патронат і прийомна сім’я | тимчасове або постійне влаштування дітей |
Кожна із цих сфер має власні правила та способи захисту. Наприклад, для розірвання шлюбу іноді достатньо заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану, а спір щодо місця проживання дитини зазвичай потребує участі органу опіки та піклування або суду.
Права та обов’язки подружжя
Після реєстрації шлюбу чоловік і жінка набувають рівних особистих і майнових прав. Жоден із подружжя не отримує юридичної переваги лише через стать, рівень доходу чи ведення домашнього господарства.
До особистих прав належать:
- право обирати прізвище;
- право на повагу до індивідуальності;
- право самостійно обирати професію, роботу та місце проживання;
- право на фізичний і духовний розвиток;
- право припинити шлюб.
Подружжя також зобов’язане спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї, виховання дітей та побудову сімейних відносин на засадах взаємної поваги.
Майно подружжя, придбане під час шлюбу, за загальним правилом вважається спільною сумісною власністю. Не має вирішального значення, на чиє ім’я оформлено квартиру, автомобіль або банківський рахунок.
Водночас особистою приватною власністю може бути майно:
- придбане до шлюбу;
- отримане у спадщину;
- подароване конкретному чоловікові або дружині;
- придбане за особисті кошти;
- набуте за іншими передбаченими законом підставами.
Відсутність доходу через догляд за дітьми, навчання або ведення домашнього господарства сама собою не позбавляє права на частку у спільному майні.
Які права мають батьки та діти
Мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі та чи проживають разом.
«Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини» — стаття 141 Сімейного кодексу України.
Розлучення не припиняє батьківських прав і не звільняє від обов’язку утримувати дитину. Той із батьків, хто живе окремо, має право брати участь у вихованні, спілкуватися з дитиною, отримувати інформацію про її навчання та здоров’я.
До основних обов’язків батьків належать:
- піклування про здоров’я та безпеку дитини;
- забезпечення фізичного, духовного й морального розвитку;
- створення умов для здобуття освіти;
- повага до гідності дитини;
- матеріальне утримання до повноліття, а в окремих випадках — і після 18 років.
Під час ухвалення рішень щодо дітей визначальним є принцип їхніх найкращих інтересів. Він закріплений не лише у національному законодавстві, а й у Конвенції ООН про права дитини, чинній для України з 27 вересня 1991 року.
«Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування» — стаття 18 Конвенції ООН про права дитини.
Думка дитини також повинна враховуватися відповідно до її віку та рівня зрілості. Це не означає, що дитина одноосібно вирішує спір, але її позицію не можна автоматично ігнорувати.
Як сімейне право регулює розлучення
Розірвання шлюбу можливе через орган ДРАЦС або через суд.
Через ДРАЦС шлюб зазвичай розривають, якщо подружжя не має спільних неповнолітніх дітей і обоє погоджуються на розлучення. Судова процедура застосовується, коли є неповнолітні діти, один із подружжя заперечує або ухиляється від подання заяви.
Під час розлучення можуть окремо вирішуватися питання:
- з ким проживатиме дитина;
- як інший із батьків братиме участь у вихованні;
- у якому розмірі сплачуватимуться аліменти;
- як буде поділено житло, транспорт, заощадження та борги;
- чи має один із подружжя право на утримання.
Сам факт розлучення не означає автоматичного поділу майна. Вимогу про поділ можна заявити одночасно з позовом про розлучення або окремо.
Аліменти: не покарання, а утримання дитини
Аліменти на дитину — це кошти, призначені для забезпечення її потреб. Вони можуть сплачуватися добровільно, за нотаріальним договором, на підставі судового наказу або рішення суду.
Суд враховує:
- стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
- доходи та майно платника;
- наявність інших дітей або непрацездатних утриманців;
- витрати платника, які не відповідають офіційно задекларованим доходам;
- інші істотні обставини.
Аліменти можуть визначатися у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Крім регулярних виплат, батьки можуть бути зобов’язані брати участь у додаткових витратах, пов’язаних із лікуванням, розвитком здібностей чи особливими потребами дитини.
Несплата аліментів спричиняє накопичення заборгованості та може призвести до штрафів, обмежень, примусового стягнення майна, адміністративної або кримінальної відповідальності.
Чим небезпечні усні домовленості
Домовленості «на словах» працюють лише доти, доки обидві сторони їх виконують. Після конфлікту довести зміст такої домовленості складно.
Письмово варто оформлювати:
- шлюбний договір;
- угоду про поділ майна;
- договір про сплату аліментів;
- домовленість про місце проживання дитини;
- порядок участі у вихованні;
- передачу значних коштів;
- купівлю нерухомості за особисті гроші.
Для деяких документів обов’язкове нотаріальне посвідчення. Платіжні доручення, банківські виписки, чеки, договори та листування можуть стати доказами у спорі.
Навіщо знати сімейне право до виникнення конфлікту
Базове розуміння норм дозволяє заздалегідь оцінити юридичні наслідки своїх рішень.
Знання прав членів сім’ї допомагає:
- не оформлювати спільне майно на підставних осіб;
- відрізняти спільну власність від особистої;
- правильно фіксувати передачу грошей;
- не плутати розлучення з автоматичним поділом майна;
- вимагати участі другого з батьків в утриманні дитини;
- захищати право дитини на спілкування з обома батьками;
- своєчасно збирати документи та звертатися до суду.
У сімейних спорах значення мають не лише моральні аргументи, а й докази: документи про доходи, виписки, медичні висновки, характеристики, інформація про житлові умови, фактичну участь у вихованні та витрати на дитину.
Знання сімейного законодавства не усуває конфлікти, але дозволяє не втрачати майно, час і процесуальні можливості. Перед укладенням шлюбного договору, поділом нерухомості, усиновленням або початком спору щодо дітей доцільно перевірити чинну редакцію закону та отримати індивідуальну правову консультацію.
Соціальна підтримка — це не привілей, а закріплене законом право. Якщо ви опинилися в складній ситуації, варто перевірити, на що ви маєте право, і скористатися ним. Про те, як влаштована держава, що забезпечує ці гарантії, читайте також: Що таке банкрутство фізичної особи і коли воно можливе
